Сторінка:Суржик для інтеліґенції.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

„Україна молода“ 29го вересня 2000го року, ТБ. Хто там є спеціялістом від української вишуканої мови у редакції молодої „Украины“? Очевидно, українські вирази вислати гінця, вирядити посланця, вістуна, вістовця, вістовика не вкладаються у сприйняття молодого Украинца.

Автомобільна „термінологія“: розпашні дверцята (двійчаті, двійчасті, стульні́); підголівник (підголів'я, потилишниця); горизонтальний наклон подушки (слово „нахил“ вимовити важко?); обзорність з місця водія (оглядовість, як нормативно-словникове; виднота, видкість) — все з висилання „Парк автомобільного періоду“. Коли вже мова про цю передачу, не можу не звернути уваги на якесь зацофане лінґвістичне англофільство: ведун, напевне, добре знає, що абревіятура BMW звучить як Bayeriche Motor Werke, та все‑ж цитує не за німецькими назвами перших букв (Бе-еМ-Ве), лиш по-англійськи: Бі-Ем-Дабл'ю. Чи в такий спосіб вилазить інтеро-кацапська зацикленість на англійській мові — мові, яка мала‑б успадкувати функції „общепонятного“, — чи просто недоречне хизування знанням літер англійського алфавіту? До тих областей урбаністичної лексики, де іще недопрацював український лінґвіст, а де Інтер силиться показати, що українська мова є ніщо, належить і лексика світу моди. Стас Янівський, можливо, намагався коментувати показ моди 17го березня 2001го року у висиланні „Модний час“ на каналі 1+1 українською мовою, але в нього ця українська „модна“ термінологія — просто переписана українськими буквами ро́сийська термінологія. Не відчуває людина мови, не має потягу до мовних традицій, вихована в інтерівському середовищі, — що можна від неї вимагати? Вимагати слід від тих дядь, які визначають кадрову політику. А дяді ці сплять і бачать кінець „українізації“. Дяді ці мріють довести „неповноцінність“ української мови, намагаються узаконити ро́сийськомовну термінологію в тілі української мови, хоча знають, що існує-таки справжня українська термінологія, яка відповідає і традиціям, і нутрішнім правилам мови. Почнемо з назви висилання. Кому могло спасти на думку словосполучення „Модний час“? (Іще маємо для насолоди „Сільський час“ та „Час «Ч»“). Українцеві більше пасує „Час моди“ або „Модна (модняцька) година“ (як лиха година). Далі, вже у самому висиланні: „таке вбрання підійде для жінки-шпіона“ (шпигуна, нишпорки, шпи(г,к)а); потрясний ефект (разючий, приголомшуючий); наряди (вбрання, убори, строї); брючні наряди (чоловічі строї); іноді з великим смаком, часом з дурним (поганим) смаком; офіційний наслідувач (насправді