мало ся на увазі спадкоємець, а зовсім не „того, хто краде ідеї“) — ще один приклад мавпування за способом звучання: ро́сийський ориґінал — наследник, і йшлося про спадковість, наступництво у школі дизайнерів (творців, проєктантів, витворців, вигадників) — але аж ніяк не про наслідування, що є в українській мові слабкою синонімічною формою такого виразу як привласнення шляхом копіювання.
А ось приклад „звичної“ кальки, яка вщент ламає закони української фразеології: „Питається, яка вартість такого договору“ („Поступ“, 21го жовтня 1999 р.). Тут із п'яти лише двоє службових слів (яка і такого), функціональне навантаження яких, до речі, спільне для мов ро́сийської та української, не викликають заперечень. Решта — повна дурниця. Відповідно до контексту, по-українськи мало‑б ся писати: „…чого вартий, наскільки вартісним є…“, бо йшлося не про ціну, а якраз навпаки — про нікчемність. Але, але… поминаючи вислови вартість (цінність) та договору (угоди), звернімо увагу на калькування ро́сийської граматики. В рос. варіянті маємо просте ускладнене речення з вставним словом (модальною синтаксемою) „спрашивается“, що українською мовою повинно передаватися складно-підрядним реченням з обов'язковим прислівниковим зв'язком, головна частина якого — „Постає питання…“. В усякому разі, третя особа однини пасивного стану ро́сийського варіянту має передаватись у нашій мові формою дійсного (активного) стану. В українському варіянті, таким чином, гостро відчувається брак підмета: хто питається? Граматична відмінність двох мов, яка іґнорується незвиклим до укр. мови дописувачем, — разюча.
з) Сміховини. Калькування з ро́сийської часом виливається в алогізми: ти не мусиш відпускати її (рос. не должен, укр. не повинен; значення фрази спотворене: укр. не мусиш означає лише евентуальне право затримати тоді як рос. не должен значить щось зовсім протилежне — заборону відпускати — якраз про останнє і йшлося, судячи з контексту телефільму); чи може бути занадто (забагато) добра у світі — оголоска фільму „Пророцтво-2“, серпень 2000го року (це ще одна ідіотична лексикоґрафічна мода, запроваджена слабописьменним татуськом); Віктор Ющенко ще нікому не дав свого добра (скупим, виявляється, є пан Ющенко! — ро́сийський безкультурний канцеляризм дать „добро“ в українській культурній мові перекладається словами дозволити схвалити, благословити на…) — нац. радіо, 18го червня 2001го року, 1730; забороняється грати (бавитися, гратись) на воді — радіо,
