я учув від пана Яневського у „Першому мільйоні“, на каналі 1+1, 2го травня 2001го року. Далі: злочин не минув марне (не минув безкарно, або просто — не минувся): марнуються позитивні зусилля, а не злочини — помилка спровокована рос. виразом не прошло даром; цей приклад я взяв з дитячого реліґійного висилання про Різдво (УТ 2) — очевидно, що диктор тримала перед собою ро́сийськомовну дитячу реліґійну літературу; в крайньому випадку так буде веселіше — повна логічна нісенітниця, спровокована ро́сийським по крайней мере (укр. принаймні); до речі, ро́сийське „в крайнем случае“ звучить у цій функції не менш безглуздо. Ведунці „Фан-клюбу“ 1го „Національного“ керівник каналу мав-би порадити менше крутити задком перед дітлахами, а більше його (задок) завантажувати в сидячій позі за підручником красномовства. Останнє зауваження застосовне і до п. Юрка Каменчука з „Радіо Люкс“: його мова, в цілому дуже близька до української, виказує, однак, наркотичну залежність від тих-же ро́сийських стереотипів. Це є проблемою, зрештою, для всіх крутил (пардон, Ді-Джеїв), як і для більшости малоосвічених молодіжних ведунів та ведунок: їм значно цікавіше гаяти час у змосковщених Iнтер-блюзнірських кабаках, аніж блукати десь закутками цвинтаря української культури. Таке собі гицкало (pardon, Disk Jockey) і не збагне достатньо швидко, що, наприклад, зміст ро́сийської фрази „остальные 16 человек получат призы“ (les prises, узятки, себто) висловлюємо по-українськи коротко: „решта шістнадцятеро хапнуть свого́“, а не дослівно і штучно: „решта 16 людей…“ (5го січня 2000 р.)
Найкраща, найпорядніша політично молодь розмовляє жахливою мовою. Не в розумінні вишуканости, а в тому сенсі, що молодий галичанин просто не має зеленого уявлення про те, що це є таке — українська мова. З великою насолодою слухав я казки від діда Панаса на радіо „Ініціятива“. На жаль, приємність моя гіркне від окремих прикладів покаліченої лексики. Можу з певністю твердити, що в 1960х — 1970х роках такий самий „дід“ Панас іще зумів-би висловити по-українськи наступі фрази: „навколо приємно жужжать колорадські жуки“ (гудуть; про иньших комах іще говоримо: дзижчать, дзиготять, бринять); „індиянці докурюють трубки (люльки) миру“; „вождь Чорна Морда має принести нові трубки“. Заводіяка повідомляє: „вас зустріне Ігор Калинець з його забавною (утішною, смішною, потішною, веселою) книжкою для дітей“. Ганна Лук'янова теж не пасе задніх в огляді німецької преси: „Польща з негодуванням спростовує німецькі побоювання“ —
