своєму місці (банан дійсно має шкірку (корку), але часопис нічим схожим на корку не наділений); по-третє, яка оголоска, такий, видко, і сам журнал. Чи мусить страждати український глядач від некомпетентности та лінивства кацапських анальфабетів? Часом стаємо свідками кумедних мовних „конфліктів“ як от у наступній сцені. Репортер укр. радіо: „препарати допомагають упредити хворобу“. Лікар, з яким провадять бесіду, відчуває фальш, і у своїй відповіді вживає слова: „випереджувати хворобу“. Я-ж звик до виразу „попереджати хворобу“. Хто з нас „правильний“? В усякому разі не репортер — „честь і совість“ українського радіомовлення. I „професіоналізм“, додамо. Один казус трапився зі мною під час споглядання телевізійної стрічки „Дитя на ймення Iсус“. Там є слова, які моє хлопське вухо сприйняло як „загорівся (зайнявся) верх“. Я довго глипав на позирало, тер очі, та жодного палаючого верху (даху хатини) не узрів. Аж згодом показали… палаючу корабельню. Якось моє вухо не налаштоване миттєво сприймати фрази на зразок „загорівся верф“: поки чоловіка шляк трафляє від „загорівся“, то вже і сло́ва „верф“ не дочує, тим паче, що й рід іменника не відповідний. Прикро робиться, що не на українське вухо налаштоване „українське“ телебачення. Подібно, як співали Французи, почавши від 1871го року, — „держава дбала не про нас…“
Зрештою, слово загорітися вже давно витіснило з мови нашої „інтеліґенції“ правильне зайнятись. Словосполучення на кшталт „загорілася хата“ („Експрес“, 26го квітня 2001го року, сторінка 8) стали штампом для галицьких патріотичних газетярів.
Ще один подібний слуховий казус трапивсь зо мною о годині 1230 дня 13го квітня 2001го року. Українське радіо перераховувало відомих осіб, котрі цього дня народилися. Серед цих імен мені учулися: „французька королева і Катерина Медічі“. Оскільки я добре знав, що Caterina de Medici вже й сама була за королем Франції, дав-єм ся диву, про котру іще другу королеву йшлося. По глибокій надумі дійшов-єм внеску, що проклятий Кацап написав для диктора-молодички від „Новин“ по-кацапському: Екатерина, а глухому Русинови учулося „і Катерина“. Що українські „Новини“ складаються в ориґіналі ро́сийською мовою — тому свідчень багато (ще гляди на сторінці 23).
Наступні приклади свідчать, як все-таки важко не-Українцям переходити на україномовне провадження висилань („Проти ночі“, 2го вересня Дев'ятого Року „Незалежности“): „не про них річ“ (не про них мова) — в цю-ж мить (і за те спасибі!) ве-
