До зневаги мови слід віднести формалізми, якісь кострубато-номенклятурні штампи бездушного мовного каліцтва: хронічне стомлення (рос. утомление, укр. втома[1]) — рекляма (звабище) бальзаму „Бітнер“, 16го грудня 2000го року; допомагає зникненню плям (по-людськи звучало-б: помагає плямам щезнути); треба не вживати (слід відмовитись); не спроможетеся обійтися (не обійдетеся); достатньо одного телефонного дзвінка по номеру… (по-людськи сказали-б: досить раз зателефонувати на номер…, під число…, за номером…). Всі приклади — від закладів „Еліт Італія“.
ї) Ось не знаний досі спосіб „перекладу“ на так звану „украинскую“ з ро́сийського способу говоріння: ізофонія, або ономатопея — себто мавпування звуків (я-б назвав — квазіфонія). До цього часу існувала транслітерація, транскрипція, калькування, поняттєва передача, подібне. Iнтер винаходить новий спосіб передавати ро́сийські фрази, який полягає у формальному наслідуванні їх звучання, безвідносно до логіки змісту. Як сказати по-українськи „времена меняются“? Ві́домо, времена перекладемо як часи, а далі — за співзвучністю до слова меняют — „минають“. Так мовить Кіт Борис, — український кіт, між іншим, мав-би на ймення, мабуть, Му́рко, — у реклямному фільмі „Великий Реформатор“. Дарма, що українська мова має власні ідіоми. Часи минати не можуть. Може минати час. Швидко, або помалу. Йти, упливати, текти, проминати, тікати. Часи можуть змінюватися. Час — катеґорія тягла, абстрактно-змислена (чуттєва, по-теперішньому), збірний іменник. Часи — поняття обмежене початком та кінцем, конкретне. Просто „час“ існує. Просто „часів“ не буває. Українець надовго замислиться, почувши, що часи справді минають. Які саме часи минають? А які їм на зміну наступають? Добрі, злі, спокійні, важкі, тривожні, голодні і т.ін. Бо якщо взагалі часи минуть, то наступить кінець світу. Неспокійно якось… Я тривоживсь два дні. Поки не здогадався, що ідіотична рекляма — всього лиш бездарний переклад з московщи́зни. Враження таке, наче українська телевізія взагалі нічого свого не має. Про швидкість, з якою на телебаченні назви висилань „Сельский час“ (година) і „Время «Ч»“ (година, момент часу), з повним спотворенням змісту, попередньо вже закладеного у самих назвах, перетворилися на „Сільський час“ (время) та „Час «Ч»“ (период, времена), можна сказати одне: така
- ↑ Про психологічні пута невідповідности в роді іменників читай на сторінці 96, а також про подібні речі — на сторінці 65.
