зогидження, яке природньо закладене в душі кожного культурного Українця.
Може і не варто було-б втомлювати читача перерахованим вище очевидним безглуздям, якби не один його аспект: усе це — задокументований склад злочину, вчиненого майже на 100% офіційними засобами масової інформації, а в иньших випадках — ліцензійними.
СЛОВНИКИ
Не послідню ролю у „благородній“ справі нагинання української мови до ро́сийської (а простіше сказати — у її паплюженні) відіграють совєтські українсько-ро́сийські словники, якими користуємось і понині, — з двох причин: по-перше, на такі-ж великі, або й більші за обсягом словники Незалежна і Без'ядерна за дев'ять років розгульного патріотизму так і не спромоглася; по-друге, якби й були, то науковцю, чи просто освіченій людині — ніяк не по кишені. Витончене шкідництво словників полягає ось у чім. Поруч з питомим українським словом вони подають одверто чужорідний „синонім“ ро́сийського походження, від якого кацапським духом несе далеко за межі обкладинок самого, за перепрошенням, „українського“ словника. І ці московізми подаються навіть без найменшого натяку на попередження, як, скажімо, у словнику Караванського, — що воно є русизм і освіченій людині до вживання не надається. Це в кращому разі. А у скорочених, так званих „нормативних“, словниках пи́томі українські слова опускаються і зовсім, під претекстом „застарілости“. Залишаються переважно кальки та спільні слов'янізми. В цій ситуації Інтер, якщо й загляне до словника, то вибере, ясна річ, що йому ближче. І офіційне право буде на його боці, на боці „узаконеного“ словником партацтва. Читач оцінить ситуацію з небагатьох прикладів. Є такий поширений русизм: забавный. Років 50–60 тому вважалося, що перекладом цього русизму на українську мову будуть слова: кумедний, потішний. Стараннями любителів ро́сийських кальок в підсовєтському тритомному ро́сийсько-українському словнику 1980го року подибуємо „неологізм“ забавний в українській частині. Чому „неологізм“? Та тому, що у свідомості нормального Українця забавний означає те саме, що і забарний, себто „той, хто бариться“, повільний. Або таке. Перед большевиками Українець
