ний край забуде про мешти, так що і цією пікантною особливістю галичанин перестане відрізнятися од щирого Кацапа.
На одному лиш прикладі переконаємось, як виглядає логіка омосковщення за посередництвом меншевартісного словника. Французько-український словник для школярів (це коли формується людина і її мова!), „Вища школа“, 1982, ред. Б. І. Бурбело. Слово gueule має в перекладі такі відповідники: паща, зів, глотка, горло. Звідки узялась глотка? Тритомний українсько-ро́сийський академічний словник 1980го року освячує це гріхопадіння, подаючи, однак і правильні відповідники: горлянка, пелька, хавка. Можна зрозуміти редактора цього підсовєтського словника, який був просто змушений впроваджувати усяке сміття до української частини, аби словник побачив світ. Що, однак, керувало діями редактора скороченого словника для школярів, який успішно уникнув українського горлянка на користь ро́сийського глотка? Нічим иньшим не пояснити, як тільки лінґвістичним яничарством.
Історія проникнення слова глотка до українських словників є повчальною. Словник під редакцією Грінченка ще у 1907му році не знав цього слова. Але-ж „глотка“ не позначає ані якогось нового технічного поняття, винаходу, ані не відображає розвитку лексики соціальних чи економічних наук, не є, зрештою, якимсь новочасним запозиченням з чужинецьких мов, необхідним для осягнення глибин чужої думки. Не є воно і запозиченням з ро́сийської вишуканої мови, з ро́сийського письменницького чи салонного красного мовлення. Це звичайний вульгаризм, який, коли вірити словникам, втратив свій вульгарний відтінок (чи таке буває?). А от українське пелька вперто супроводжується приміткою „вульгарне“. Виглядає так, що українська мова протягом століть не виробила назви для органу, яким здійснюється акт ковтання, і тільки у XXму столітті Українець навчився у Кацапа, як називати частини свого тіла. Смішно. Тільки, що укладачі словників не відчувають тут жодного парадоксу, на жаль. Тим часом, ро́сийське „не вульгарне“ глотка походить від „не вульгарного“ глотать. Чому-ж похідне від українського ликати (себто — ковтати) має вважатися „вульгарним“? От і вся таємниця!
НАЦІОНАЛЬНА ПОДАТЛИВІСТЬ І НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛЕРОЗ
Коли покупцеві спотворені німецькі туфлі все-ж ближчі, чим турецькі мешти, а брюки разом з брючною лєнтою гріють пах
