сміття, чи серед чистих квіточок. Прихильний до українства укладач впровадив-би, наприклад, слово шнурівка, якою ми тут в Галичині від часу давнього шнуруємо черевика, аби люд нарешті перестав користуватися кацапськими шнурками („зав'язати шнурка“ — ось як вчаться говорити наші діти (!) — мультфільм „Чергування Хельди“). Хоча таке значення відсутнє не лиш у совєтському словнику, але, скажім, і у Грінченка (там шнурівка — те саме, що корсет, або шнуровиці). Оце-б і був приклад про-українського осучаснення. З прикрістю мусимо ствердити, що недоліки підсовєтських словників успішно перекочовують і до серії т. зв. „Нових“ видань. Признаюся, заощадив я собі нервів, і не листав докладно цих „Нових“ словників. Може й багато змінилося в них на краще, хоча віриться важко — адже-ж ще й досі не маємо хоча-б нормального правопису. Візьмімо для прикладу, словник під ред. Світлани Яківни Єрмоленко 1996го року. Як і за Совєтів, читач даремно шукатиме там мештів, зате туфлю (в українській частині!) знайде легко; так само і шнурок (той, що від черевика) далі ніяк не може стати шнурівкою. Берімо „Новий російсько-український словник-довідник юридичної… і т. ин. сфери“ 1996го року, редактор той-же. Тут уже вжито термін „валютно-фінансова суперечка“, але й тільки того щастя, бо в загальній позиції „спор“ і надалі перекладається як „спір“, і ані руш. Так само „свод“ (кодекс) стоїть на смерть: „звід“, та й годі. Зауважте, ці словники видані у серії „Бібліотека державного службовця“ — службовця чиєї держави, хотів би-м знати? А ще хотів би-м вздріти face головного редактора — що це за нормативну таку пані Світлану Господь зіслав на Україну в час її „національного відродження“?
ЕКСПЕРИМЕНТИ
Не всяка неоковирність пов'язана зі зросійщенням. Пробується також переводити якісь експерименти, що так скажу, не до кінця для мене зрозумілої орієнтації. Непотрібні експерименти. Якщо я згідний, що варто відійти від „процента“ і призвичаїтись до вповні логічного „відсотка“, то вже ніяк не можу зрозуміти, який сенс лежить в тім, аби франко-німецьке слово „карта“ замінювати англо-польсько-американським „мапа“. Далеко не кожен Українець є прихильником навернення до спольщеної говірки передвоєнної Галичини. Особливо, якщо згадати, скільки свого часу сил було вкладено у спротив полонізації. Вдавалися навіть до такого способу, як штучне вживання окремих русизмів, краще ска-
