хочу осмішувати свою мову всілякими джакузами, барбаками, ротманами… (гляди сторінку 201). Тому, що не бажаю фінансувати справу знищення українства. Я можу дозволити собі безболісно відмовитись від товару в ро́сийській обгортці, вийти з крамниці, де я чую ро́сийську мову — бо мені там перебувати неприємно. Я можу не купити товару, що реклямується в телевізії каліченою українською, тим паче — ро́сийською мовою — бо мені бридко; бо у наш „ринковий“ час і без того є на що витрачати гроші. Я не відчуваю найменшого дискомфорту, коли веду бесіду рідною мені мовою із Інтером, бо я давно і без жалю одвик розмовляти ро́сийською. Я не вживаю суржику і не партачу своєї української мови цитуванням ро́сийських термінів, щоб Інтер мене зрозумів — нехай сам перепитує та вчиться: це моя земля, і це МОЄ СУСПІЛЬСТВО. Як поступаєте Ви?…
ЕГОЇЗМ
Простий народ до такого крутійства думки, до якого дійшла так звана інтеліґенція, ніколи не доходив, отже й повернення до чесної прямої мови вимагає від інтеліґенції більших зусиль, аніж від простого люду.
(Левко Лук'яненко, „Сповідь у камері смертників“)
Ну, то це було про на́рід. А от патріоти мали-б за дев'ять років породити не-змосковщений повно-об'ємний академічний ро́сийсько-український словник. Замість віршів, „доленосної знакової“ прози, замість безплідних амбіційних суперечок та схоластичних досліджень. Непосильна праця, брак комфортної мамони, чи несила відмовитись від під-совєтських „творчих надбань“ в галузі зросійщення? Історики та лінґвісти сердяться, коли їм радять викинути на смітник весь совєтський доробок. Мовляв, і за того режиму дещиця правдивого та вартісного була створена. Не хочеться виправдовувати гонорари виключно своїм холуйством. А створено було: 1) Міф про те, що говорити правду і поступати чесно не є „розумним“; 2) Спосіб нишком докидати ложку істини до бочки совєтської брехні — виключно з метою заспокоєння власного патріотичного сумління — бо, на відміну від ложки дьогтю, ложка істини брехні не псує, лиш приправляє.
Міф, що правдовідступництво себе виправдовує, вдався на славу і виявився настільки заразно-плодючим, що перетривав „пе-
