29го квітня 2000го року в радіовисиланні „Фактор часу" тішиться, що Президент відкрив центр пересадки костного мозку. Звідки робимо три висновки: 1) що депутат не скінчив десятої кляси; 2) що кожна бабуся на селі твердо запам'ятала, куди їй везти свого внука, жертву чорнобильської змови, - саме в костний центр Президента, а не в жадний „кістковий"; 3) що порушувати офіційні і узаконені українськими нормативними словниками правила літературної мови є для офіційної особи, депутата, законодавця, є іще простіше та безкарніше, чим порушувати правила дорожнього руху.
Заступник голови Національного банку(!) повідомляє, що „до кінця року буде випущена нова купюра вартістю одна гривна" (новини на радіо Ера-FM, 5го вересня 2004го року, 2000). Чи справедливо обурюватись, що перекупки на базарі не відчувають ріжниці між гривною та гривнею, коли сам високий державний фінансист не вміє добре вичитати, що ж-бо оце написано на випущених ним-же паперових знаках?
Якийсь Володимир Васильович з прокуратори хвалився через національне радіо дня 7го листопада 2000го року, о 1530 годині, що „прокурор Дніпропетровської області порушив справу за звинуваченням у вимогательстві хабара". Ми тут принципово не критикуємо приватних співбесідників у етері. Завдяки Совєтам людині ніде було навчитись ні інтеліґенції, ні мови. Але ж… прокурор області! Проста доярка в задрипаному колгоспі заслуговує на вирозуміння, тоді як посадова особа повинна-би мати в собі хоч краплину тієї самої інтеліґенції… „Вимогательство" перекладається лю́дською мовою як правлення, жадання, домагання, допоминання, вимагання, вимушування, панове ПРОКУРОРИ (повірники, убезпечники)! Відповідно і міністр Пустовойтенко пописується добрим закінченням середньої школи: „інші умови не обмовлялися (не оббріхувались, себто, бо українською мовою висловлюємось не обговорювались) - „Вікна опівночі", 28го листопада 2001го . Ось такі казуси трапляються з освіченими людьми, коли їм приходиться терміново переходити на культурну мову…
Вже не пригадую, чи оглядач радіо, чи сам міністр пан Жулинський 20го травня 2000го року зголосилися слухачам, що ось вони перебувають на святі у Кам'янець-Подільську, а от якби мене туди запросили - не сумніваюся, що з Божою допомогою уникнув би-м помилки, бо намагаюсь, в міру власних слабих і не завжди компетентних сил, - все-ж контролювати свою мову (говориться „у Кам'янці Подільському"). Професор Ткачук в „Запис-
