Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


чали їсти, а коли принесено їм добрий буклаг молдавського вина, вшитий з кізлячої скіри, завязала ся між ними жива розмова.

 — От кобисьмо щасливо до дому вернули! — сказав пан Скшетуский.

 — То васць вертаєш? а звідкиж прошу? — запитав Абданк.

 — Здалека, бо з Криму.

 — А щож вашмосць там робив? чи не їздив з викупом?

 — Нї, мосцї полковнику: Я їздив до самого хана.

Абданк наставив цїкаво уха.

 — Ану то прошу, в гарне вашмосць попав дїло. А з чимже вашмосць до хана їздив?

 — З листом Я. 0. Князя Яреми.

 — То вашмосць послував. Про щож єгомость князь писав до хана?

Намісник подивив ся бистро на свого товариша.

Мосцї полковнику — сказав — заглядавась в очи опришкам, що тебе взяли на аркан, то твоя справа, але що князь до хана писав, то анї твоя, анї моя, але їх обох справа.

 — Дивував ся я перед хвилею, що єгомость князь так молодого чоловіка до хана послом вислав, але по відповіди васцї вже ся не дивую, бо виджу, щось молодий лїтами, але старий експерієнциєю (досьвідом) і розумом.

Намісник ликнув легонько схлїбляюче слово, тілько вуса підкрутив і питав:

 — А скажиж менї вашмосць, що ти робиш над Омельничком, і як ти ся тут сам взяв?

Не є я ту сам оден, лиш я своїх людий лишив по дорозї а їду до Кодака, до пана Ґродзїцкого, котрий там є начальником над президиюм (залогою) і до котрого єгомость гетьман великий вислав мене з листами.

 — А чому васць не байдаком, не водою?

 — Такий був ординанс (росказ), від котрого менї відступити не годить ся.

 — То дивно, що єгомость гетьман видав такий ординанс, бож власне на степу попав ся васць в таку біду, котрої певно бувбись не зазнав, як-бись їхав водою.