перед початком цього процесу був ідеально, ц. т. в уяві робітника. Людина не тільки зміняє форму того, що дає природа, — в тому, що дає природа, вона реалізує разом із тим і свою усвідомлену мету, що, як закон, визначає спосіб і характер її акцій і якій вона повинна скорити свою волю. І ця підлеглість — це не поодинокий акт. Не говорячи про напруження тих органів, які виконують працю, доцільна воля, що виявляється в увазі, необхідна підчас усієї праці, й до того необхідна тим більше, коли праця менш захоплює робітника своїм змістом і способами виконання, отже, коли робітник менше задовольняється працею, як буянням фізичних та інтелектуальних сил.
Прості елементи процесу праці такі: 1) доцільна діяльність або сама праця, 2) предмет праці й 3) знаряддя, що ними орудують.
Земля (з економічного погляду до неї належить і вода), спочатку постачає людині їжу, готові засоби до життя, існує без усякої допомоги з її боку, як загальний предмет праці. Всі предмети, що їх треба працею вирвати з їх безпосереднього звязку з землею, дані природою предмети праці. Прим., риба, що її ловлять, відомкремлюють од її життьової стихії — води; дерево, що рубають у первісному лісі; руда, що її виламують із жил. Навпаки, коли сам предмет праці вже був, так би мовити, профільтрований попередньою працею, ми його називаємо сировим матеріялом.
Всякий сировий матеріял стає предметом праці, але не всякий предмет праці — сировий матеріял. Предмет праці є сировим матеріялом лише при тій умові, коли він до певної міри змінений працею.
Засіб праці є предмет або комплекс (сполучення) предметів, що їх робітник ставить між собою й предметом праці й які стають йому за провідника його впливу на цей предмет. Він використовує механічні, фізичні й хемічні властивості тіл для того, щоб згідно з своєю метою примусити їх, як сили, впливати на инші тіла. Предмет, що його робітник опановує безпосередньо, — ми не говоримо тут про захоплення готових засобів до життя, прим., овочів, коли тільки органи тіла робітника й стають засобами праці, — це не предмет праці, а засіб її. Отже предмет, даний самою природою, стає органом його діяльности, органом, що його він приєднує до органів свого тіла, здовшуючи, таким чином, всупереч біблії, природні розміри останнього. Стаючи спершу коморою для його їжі, земля стає для нього й першим арсеналом його засобів праці. Вона дає йому, прим., камінь, що ним він кидає, тре, давить, ріже і т. и. Сама земля є засіб праці, але використовування її, як засобу праці в хліборобстві, вимагає з свого боку цілого ряду инших засобів праці й досить високого розвитку робочої сили.
