світла. Ти є анахроніст, то ж одійди на бік і не псуй повітря там, де будівники простують до царства комуни.
Молодь ділиться на два табори. Здіймається галас, суперечки. Зі стіни іронічним, стомленим поглядом поглядає старий Франко крізь їдкі шари тютюнового чаду.
Це в Просвіті. Вона існує ще в місті, допіру прийнявши радянський статут, та відновивши діяльність. Тепер до Просвіти пішла сама молодь. На чолі ради — Микола. Закладено хорову секцію, шо нею керує театральний диригент Модест, драматичною керує Юрко, лекційною — Гаюн. Працює бібліотека. Але ж праця посувається якось кволо, усе життя просвітянське зійшло до імпровізованих дискусій на теми сьогоднішнього дня.
Сперечаються завжди Гілецький з Гаюном, одразу поділяючи громаду на два табори прихильників.
Микола до розмови не встряє. Він сидить у куточку за шахвою, тягне люльку, пахкає зеленим димком і мовчки наслухається.
— Хто мовчить — той двох навчить, — виправдується він.
Микола слідкує за Юрою й пахкає зеленим димком.
Юра розійшовся. Дим стелеться химерами йому перед очима, обличчя спливають в дов-
