Сторінка:Твори Григория Квітки-Основяненка. Том I (Львів, 1911).pdf/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

поцїловались, а Василь і викинув Марусї на талїрку цїлкового.

Після сього староста звелїв посватаним, щоб кланялись перш батькові у ноги тричі, а як поклонились у третє та й лежать, а батько їм і каже: »Гляди-ж, зятю! Жінку свою бий і у ранцї і у вечері, і встаючи і лягаючи, і за дїло і без дїла, а сварись з нею по усяк час. Не справляй їй нї платьтя нї одежі; дома не сиди, таскай ся по шинкам та по чужим жінкам: то з жінкою у парцї і з дїточками як-раз підете у старцї. А ти дочко, мужику не спускай і нї у чім йому не поважай; коли дурний буде та поїде у поле до хлїба, а ти іди у шинок, пропивай останнїй шматок, пий, гуляй, а він нехай голодує; та і в печи нїколи не клопочи, нехай павутиньням застелить ся піч; от вам і уся річ. Ви не маленькі вже, самі розум маєте, і що́ я вам кажу і як вам жити, знаєте.«

А староста і крикнув: »3а таку науку цїлуйте, дїти, батька в руку.«

Поцїловавши, покланялись матері теж тричі. Мати не казала їм нїчого; їй закон велить, благословляючи дїточок, тільки плакати.

Далї староста сїв і каже тричі: »Христос воскрес!« А старі йому у-в одвіт теж тричі: »Воістину воскрес!«

Старости кажуть: »Панове сватове!« А свати кажуть: »А ми раді слухати.«

Старости кажуть: »Що́ ви жалали, то ми здїлали; а за сїї речи дайте нам горілки к-речи.« А старі й кажуть: »Просимо милости на хлїб, на сіль і на сватаньня.«

Після сього посватаних і посадили, як звичайно, на покуть, на посад. Батько сїв биля зятя,