Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/213

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

10 екльоґ і „Енеїду“, 12 книг, в яких описав пригоди Троянця, Енея, котрий після упадку Трої довго блукався по морях і суші, аж прибув до Ляціюм і дав тут початок пізніщій великій римській державі. Він хотів між иншим вивести рід Юліїв, з котрого походив цісар Авґуст від Енея. Верґілієву „Енеїду“ травестував Блюмауер на німецьке, Осипов на російське, а Котляревський на українське.

Венера  —  богиня краси й любови. У Греків Афродита, донька Зевеса й Діоне. Родилася з морської піни. Була жінкою Гефайста (Вулькана), матірю Марса і Енея (з Анхізом).

Верзун  —  постіл.

Верлянь  —  крикун, горлай.

Виделки  —  вилки.

Винник  —  винокур.

Вирій  —  місце, куди відлітають птахи на зиму.

Висікака  —  нахаба, задирака.

Виступці  —  пантофлі; попросить на виступці, показати кому двері.

Витерти ворсу  —  нашкодити, датися в знаки (збити пику).

Вишкварки  —  вишкварки, то, то остається, коли стопити сало.

Візок  —  гра в карти.

Волоки  —  обвязки до постолів.

Вомпити  —  вагатися, непевним бути (польське wątpié).

Волосожар  —  констеляція плєяд.

Г.

Галанці  —  вузенькі штани.

Галити  —  підганяти когось, наглити.

Ганнімед  —  син Троса й Калірої. Орел Зевеса пірвав його на Олімп, де він був підчашим.

Ганус  —  анис, аниж.

 

191