потрібно обкладати стіни парникових ящиків зовні гиллячками ялини або обкладати чи обмащувати їх вапною. Коли-ж мишва вже шкодить у парниках, то треба її труїти ріжними отрутами або виловлювати мишоловками, розкладаючи їх по тих місцях, де помітно діри, що крізь їх лазять миші.
Вовчки або „медведки“ це найчастіші гості по парниках. Вони завжди забіраються у гній на глибину 2 вершки, а потім бродять скрізь по парниках по землі й під землею, переїдаючи все, що попало. Боротися з цими шкідливими тваринами важко. Роблять для них привабні „пастки“ — з видовбаної картоплі, розкладеної в парниках. Вибірають їхні гнізда, але все те дуже мало помагає. Нарешті, є спроби труїти й цих шкідників кукурузяним борошном, звареним з арсеником („мишаком“).
Часто також парникові рослини обпадає попілиця та земляна блоха. Від першої врятовуються тютюном, яким обкурюють парники, щільно їх затулюючи, або-ж виварюють тютюн и обприськують ним рослини, чи змивають попілицю в цьому розчині. Блоху-ж нищать табакою (нюхачкою) або виганяють холодною водою.
Дуже частим і небезпечним шкідником в парниках є маленький червоний павучок, який найбільше псує огірки та дині, обгризуючи листя цих рослин. Шкоду пізнають по тому, що спідня частина листка біліє, жовкне, а потім зовсім засихає.
