Перед обличчям смерти каже Зелений:
|
„Чую… знаю… не треба буде вже вам довго шукати, чого так безнадійно шукали… Я вже знайшов для Вас… Віра…
|
Ідея боротьби й віри, яку Поліщук заступав у свойому творі, має не тільки загально людське, але також незвичайно велике значіння для українського народу. І якраз через те Поліщук являється справжнім артистом, бо жадний твір не може мати дійсної літературної вартости, коли він робить вражіння тільки на один народ, а рівночасно є незрозумілий зі загально-людського становища. Шевченка зможе відчути й розуміти все людство, бо він великий мистець загально-людської ідеї та вкраїнського творчого слова. Зате, наприклад, Сєнкєвіч не може увійти в сім'ю великих загально-людських творців, бо його світогляд вузький, тісний, обмежений майже тільки на польські, а ще до того шляхетські вимоги. В українській літературі довго царила обмеженість, вузкоглядність ідеї, провінціональна закамарковість, якій на імя побутовщина. Щойно Шевченко, за ним Франко і кількох других українських поетів вивели українську літературу на певний шлях загально-людського духу. Є в нас іще досі чимало нецікаво обробленої своєрідности в літературі, але загально треба сказати, що поважні талани вибиваються вже з під ярма традиційної побутовщини і змагають до ось якої літературно-естетичної правди: загально-людський ідейний зміст, національно-український дух.
Таким шляхом іде Клим Поліщук. Його ідея віри й боротьби тим цінніша, тим більше живо-
