Сторінка:Український співаник (1918).djvu/119

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 119 —
44.

По той бік гора,
По сей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
 Ой тож не зоря —
 Дївчина моя
 З новенькими відерцями
 По водиьцю йшла.
“Дївчино моя,
Напій же коня,
З рубленої кринички
З повного відра.
 Дївчино моя,
 Чом заміж не йшла?”
— “Бідна була, по наймах служила —
Пари не знайшла!
Козаченьку мій!
Чом не женив ся?
Як поїхав у чистеє поле,
Та й забарив ся”.
 “Дївчино моя,
 Сїдай на коня,
 Та поїдем у чистеє поле
 До мого двора.
А в мого двора
Нема нї кола,
Тільки стоїть один кущ калини
Та й та не цвила.
 Калино моя!
 Чом ти не цвила?
 “Зима була та й цвіт оббила,
 Тим я не цвила!”

45.

Дощик, дощик, капає дрібненько,
Яж думала, яж думала, запорожець ненько.