Сторінка:Український співаник (1918).djvu/123

Ох лихії вороженьки
Мя з тобою розведуть.

Гей пращай же, моя мила,
Не плач, не плач, но пращай!
Як згадаєш, щось любила,
Мене собі пригадай.

 

50.

 

Тужно серцю за миленьким,
Що десь в чужинї
Пробуває у тяженькім
Цїсарськім ярмі.
 Ой коби той час вернув ся,
 Як він в купцї з мною,
 На чім світ менї клянув ся,
 Присягав любовю.

Чи в чужинї памятає,
Як го Оля любить.
Чи за другов ся вганяє
І знев ся голубить.
 Ах мій Боже милостивий
 Він так не дїлає,
 Бо мій милий, чорнобривий
 Двох сердець не має.

 

51.

 

Гей на Івана, гей на Купала, гей, гей, гей!
Красна дївчина долї шукала:
Цвітки збирала, віночок вила,
Долї водою єго пустила:

“Поплинь віночку по бистрій хвилї,
Поплинь під хату, де жиє милий”.
Поплив віночок долї водою,
Серце дївчини забрав з собою,