Гей на Івана, гей на Купала,
Дївча о північ зїлє копало,
В північ копало, в північ варило,
А до схід сонця вже отруїло.
Ой піду я до млина, до млина,
А у млинї новина, новина:
Там то мамцю мелник,
Там то мамцю добрий,
Там то мамцю хороший,
Меле гречку без гроший.
Меле, меле на кіш насипає,
Що насипле, мене пригортає:
Там то мамцю мелник і т. д.
Меле, меле, меле, решетує,
Що оберне, мене поцїлує:
Там то мамцю мелник і т. д.
Ой мати, мати, серце не вважає:
Кого раз полюбить, з тим і помирає.
Лучше умерти, як з немилим жити.
Сохнуть з печалї, щодень сльози лити.
Бідність, богацтво — єсть то Божа воля,
З милим їх дїлити, — щасливая доля.
Ох, хиба-ж я, мати, не твоя дитина?
Коли моя мука буде тобі мила?
І до мого горя ти жалю не маєш:
Хто припав до серця забуть заставляєш.
Гей по горі, по високій, трійзїль постелив ся:
З України до дївчини козак поклонив ся:
