Перейти до вмісту

Сторінка:Український співаник (1918).djvu/126

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
56.
 

В кінцї греблї шумлять верби,
Що я насадила:
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой не має козаченька, —
Поїхав за Десну:
Рости, рости, дївчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дївчинонька,
Тай на порі стала:
Ждала, ждала козаченька,
Тай плакати стала.

Ой не плачте, карі очи!
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяцю стоя.

Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки, —
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!

Болять, болять мої очи,
Серденько понило:
Не бачу я миленького, —
І дїло не миле…

 
57.
 

Гомін, гомін по долинї,
Широкий лист на калинї:
Єще ширший на яворі,
Стоїть мила на розмові.