Сторінка:Український співаник (1918).djvu/127

Де-ж ти милий пробуваеш,
Що у мене не буваєш:
Пробуваю край Дунаю,
Тебе мила споминаю.

Щоби човен і весельце,
Ночував бим в тебе серце:
Анї човна нї порома,
Ночувати мушу в дома.

Тече вода річеньками,
Плаче мила слезоньками:
Не плач мила, не жури ся,
Я молодий не женив ся.

Твоя мати чарівниця,
То велика розлучниця:
Розлучила нас обоє,
Як рибоньку із водою.

 

58.

 

Ах я нещасний, що маю дїяти?
Люблю дївчину, не могу ї взяти.
Не могу ї взяти, бо зарученая…
Ах доле моя, доле нещасная!

Просив бим її, щоб мене кохала,
Та щоби иньшому серця не давала,
Але не схоче, бо я не богатий…
Ах я нещасний, що маю дїлати!

Хоч її не возьму, буду їй сприяти,
Всякого добра буду їй желати:
Нехай в тім житю не зазнає злого,
Що їй наймилїйше, нехай має много!

 

59.

 

Ой ти дївчино зарученая,
Чому ти ходиш засмученая?