Сторінка:Український співаник (1918).djvu/137

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



46. Ой сивая зазуленько, що рано лїтаєш,
Скажи менї зазуленько де любка видаєш?
Ой видаю край Дунаю над тихов водою,
Обтирає чорні очи хустков шовковою.

47. Коб я була рибонькою я бим поплинула,
Я бим свого миленького назад завернула;
Я бим його завернула, коло него сїла,
Я бим тогди миленькому всю правду повіла.

48. Лети вітре до милого, де його могила,
Скажи йому від милої, що ся не змінила;
Скажи йому від милої, що сама бідненька,
Коли нема коло неї любого серденька.

49. Ой калина говорила, лїщина співала,
Що дївчина за миленьким три рази вмлївала;
Бодай тебе мій миленький з твоєю красою,
Ha-що мене відливали три рази водою.

50. Ой як тяжко на безводї рибі пробувати,
Без милого на чужинї тяжше проживати;
Гей ти орле чорнокрилий дам ти серця свого,
Занеси мня з чужиноньки до мого милого.

51. Ой на рутї жовтий цвіток, сама зелененька,
Не зрадь мене мій миленький, бо я молоденька;
Ти не вітер буйний в полю, а я не билина,
Є у тебе отець-мати, в мене є родина.

52. Ой не знаю я бідненька, де мій милий дівся,
Якби милий у гай пішов, гай би зеленів ся;
Не спалам я цїлу нічку, уже день біленький,
Ой не знаю я де дїв ся, мій чорнобривенький.

53. Не спалам я цїлу нічку, а всталам раненько,
Ой зрадив мня мій миленький, та болить серденько;
Бодай же ти мій миленький тогди оженив ся,
Як у морю на каменю сухий дуб розвив ся.