Сторінка:Український співаник (1918).djvu/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



54. Ой співала на билицї якась пташка сива,
Ой котра ще не любила, у Бога щаслива;
Бо не усї сади родять, котрі вже зацвили,
Та не усї побрали ся, котрі ся любили.

55. Половина саду родить, половина вяне,
Половина шлюби беруть, половина марне;
Половина саду родить, половина всхне ся,
Половина побере ся — решта розійде ся.

56. Ой засвіти місяченьку тай ти зоре ясна,
Та най усї люди знають яка я нещасна;
Посадїть ми мої сестри в головах калину,
Нехай о тім кождий знає, що з коханя гину.

57. Ой там в садї зеленая трава по колїна,
Ой за добрим чоловіком жінка як калина;
Ой там в полї на горбочку трава зеленїє,
Ой за лихим чоловіком жінка помарнїє.

58. Повій вітре буйнесенький та з гори та здолу,
Чей розвієш буйний вітре мою лиху долю;
Та буду я вже віяти, не буду ставати,
Вжеж я того не розвію, що має Бог дати.

59. Шкода травки і муравки тому облогови,
Шкода мене молодої тому неробови;
Шкода мене молодої, шкода мого стану,
Та як я ся леда бідї у руки дістану.

60. Тече річка невеличка, я ї перескочу,
Віддай мене моя мати за кого я хочу;
Не далась мня моя мамо за кого я хтїла,
Тепер шумить нагаєчка коло мого тїла.

61. Мене мати породила темненької ночи,
Дала менї красне личко і чорнїї очи;
Було менї моя мати краси не давати,
Лиш ми було моя мати щастя долю дати.