Сторінка:Український співаник (1918).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 32 —


“Січи” усюди та закладаймо
Боронім добра свойого. —

14.

Нумо брати, поки час
Закладаймо Січ у нас!
 Щоб і з нашого села
 Всяка нужда утекла!
  Щоб з села, щоб з села
  Всяка нужда утекла!

Бо найкраща нині річ
Закладати всюди Січ,
 Перед нею має страх
 Хитрий звір і гордий птах.
  Ах, ах, ах, має страх
  Хитрий звір і гордий птах!

Січ нам силу тіла дасть,
В своїй хаті свою власть,
 На погибель ворогам
 А на славу Русинам!
  Ой, нам, нам! Ой нам, нам!
  Невмиручим Русинам!

Січ хоронить: від вогню
Руську хату і сім'ю,
 І рознесе світла луч
 Від Карпат аж поза Збруч.
  Світла луч, світла луч,
  Від Карпат аж поза Збруч!

Січ розжене темноту,
Запануєм там і ту,
 Як лиш єдність злучить нас,
 То настане волі час.
  Бо вже час! Бо вже час,
  Щоб настала воля в нас!