У місточку Богуславку
Каньовського пана —
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой в місточку Богуславку
Сидить дївок купа,
Межи ними Бондарівна
Як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський
Тай шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Тай поцїлував.
Ой не годен пан Каньовський
Мене цїлувати,
Тільки годен пан Каньовський
Мене роззувати.
Ой шепнули люди добрі,
Бондарівнї тихо:
“Тїкай, тїкай, Бндарівно,
Буде тобі лихо”.
Ой тїкала Бондарівна
З високого мосту,
Самаж вона хорошая,
Хорошого росту.
Ой тїкала Бондарівна
Помежи домами,
А за нею два жовнїрі
З голими шаблями.
Ой повели Бондарівну
Помежи крамниці…
Прицїлив ся пан Каньовський
З срібної рушницї.
