Сторінка:Український співаник (1918).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 54 —

Нехай несе в чисте поле
Мене молодого!

В чистім полю тирса шумить,
Катран зеленїє,
В чистім полю своя воля,
Що й серце німіє.

Ой зійду я на могилу,
Гляну — подивлю ся...
Як згадаю про ту волю,
То й знов зажурю ся.

Про ту волю козацькую,
Що була — минула,
Тепер вона як дитина
В повитку заснула...

Чи довго ще буде спати?
Нема тих, що будять, —
Зістали ся на сім сьвітї
Ті що світом нудять.

5.

Стоїть явір над водою,
В воду похилив ся:
На козака пригодонька
Козак зажурив ся.

Не хили ся явороньку,
Ти ще зелененький;
Не журися козаченьку,
Ти ще молоденький.

Не рад явір хилити ся —
Вода корінь миє;
Не рад козак журити ся —
Та серденько ниє.