Сторінка:Український співаник (1918).djvu/93

Як буду твоя, напою ти й два,
З студеної криниченьки, з нового ведра.

“Дївчино моя, сїдай на коня,
Поїдемо чистим полем до мого двора.

А в моїм дворі штири покої,
А пятая світличенька для миленької.

“Дївчино моя, паси ми коня!”
“Зимна роса а я боса, змерзла в ніжки я”.

“Скину я впанчу, ноги заверчу,
А як менї Бог поможе, чоботи куплю”.

“Не купуй менї, купи сам собі,
Ой маю я отця й матїр, то куплять менї”.

 

6.

 

Зеленая рута, жовтий цьвіт,
Не піду за тебе, піду в світ,
Тай розпущу косу по плечу,
Нераз гірко-тяжко заплачу.

Ой деж ти мій милий ночуєш,
Що ти мого плачу не чуєш?
Бодай тебе милий Бог скарав,
Що ти мене бідну понехав…

Зеленая рута, чорний пень,
Бодай ти ся нудив ніч тай день.
Бодай тебе милий Бог скарав,
Що ти мене бідну понехав…

 

7.

 

І шумить і гудить,
Дрібний дощик іде: