“Тепер менї кажеш, щом зоренька ясна,
Потому ми скажеш, доленько нещасна.
Ти не скажеш, то мати:
Було си сироту не брати!
Заведеш ти мене до своєго дому,
Сама я не знаю, догаджати кому,
Ой чи матери, чи вітцю,
Чи тобі самому молодцю”.
“Як ти будеш мила неньцї догаджати
Буде тобі ненька снїданє давати.
Як ти підеш мила долинов,
Назве тебе мати дитинов”.
“Заведеш ти мене до своєго дому
Ще красну молоду, тай на всьо здорову,
Не дай Боже недуги,
Будеш ся дивити на другі”.
Скарай мене Боже на душі на тїлї,
Як я погадаю о иншій котрій.
Скарай мене Боже на душі,
Як я погадаю о иншій.
На горі церковця, там будем шлюб брати.
Там треба миленька всю правду сказати.
Як нам звяжуть руку з рукою,
Тепер ходи мила зо мною”.
Ой ішов я вулицею раз, раз,
Не бачив я Марусеньки в образ. (2)
Ой ішов я вулицею двічі,
Не бачив я Марусеньки в вічі. (2)
Ой ішов я поза Марусину хату,
Загубив я з постола залату. (2)
