Перейти до вмісту

Сторінка:Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


вийшли з неї і мене намовляли вийти з Старої Київської Громади та й з Демократичної Партії і заснувати нову Радикальну партію. Я доводив, що не бачу в цьому льоґіки: коли частини Громад саботують Демократичну Партію, то нема рації засновувати нову партію, а навпаки, треба держатися старої „Демократичної“, нехай відпадають ті члени Громад, які не признають її. Тоді Грінченко виступив з проєктом викинути Стару Київську Громаду з Демократичної Партії, але ніхто з ним не згодився. В Раді почалося розєднання, чвари, а тому й неможливість щось робити, а тим меньше впливати на провінціяльні Громади.

А тим часом, як результат студентських заворушень по всіх університетах, селянських розрухів на Полтавщині, а особливо, як наслідок нещасливої війни з Японцями, по всій Росії, а значить, і на Україні, почалися нові віяння, в повітрі запахло великими змінами, революцією, або принаймні реформами. В такий час особливо потрібно було триматися купи, гурту, як тепер кажуть — одного фронту. Я доводив, що в такий час не можна міняти партії, бо це нас тільки ослабить, а треба міцніще згуртуватися в старій


    щичьих земель, разгромѣ экономій и проч. Словом народ, лишенный возможности пріобрѣтать частновладѣльческія земли легально, стремится захватить их силою. При такой упорной тенденціи во что бы то ни стало „наслѣдовать землю“ не нужно быть пророком, чтобы предсказать, что в Россіи вся земля перейде в руки народа; вопрос только во времени и в способах перехода. Конечно, желательно, чтобы этот процес совершился легальным, а не насильственным путем; такой путь несомнѣнно выгоднѣе для обѣих сторон: землевладѣльцы получат за землю выкуп, а крестьянам достанется земля без кровопролитія, без потери жизни для многих, многих из них. При теперишних земельных отношеніях народ при всяком благопріятном случаѣ будет стремиться самовольно отнять землю, а помѣщики будут прибѣгать к военной силѣ и утѣшаться тѣм, что если мужики и отнимут землю, то не на долго — придут, мол, войска, побьют, посѣкут и возстановят порядок. Не знаю, как другіе землевладѣльцы, а я предпочитаю, чтобы землю у меня отняло правительство навсегда, чѣм сам народ ее будет отымать періодически хоть на нѣсколько дней. Я вовсе не хочу находиться на военном положеніи по отношенію к окружаю-