Сторінка:Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

решті „великий патріот“ Столипін розстрілами та вішанням революціонерів утихомирив Росію, яку розбунтував зрадник Вітте, вирвавши у „нещасного“ царя конституцію. Коли я вслухався в ту розмову, то у мене від хвилювання відразу розболілося всередині і я, не мігши витримати, раптом встав і, вклонившись господині, попрямував до виходу. Господиня і Лисенко почали мене затримувати, але я з серцем сказав, що не можу вислухувати таких розмов і пішов до дому. З того дня, коли я заходив до Сіміренка, то слуга раз-у-раз казала, що його нема вдома і сам він у мене з того часу не бував; хоч коли, випадково ми стрівались де небудь, то він цілував мене і виявляв до мене найбільшу приязнь і до самого закриття „Ради“ акуратно виплачував свою половину її дефіцитів.

Взагалі під старість він попав під сувору опіку своєї дружини, яка не пускала до нього ні людей, ні листів, які на її думку могли пошкодити його здоровлю.