Чим далі тяглася війна, тим більше було поразок і тим більше ставало надій на краще будуче; всеросійське громадянство підбадьорилось, оживилось, навіть „обнаглѣло“ (стало нахабним), як висловлювались чорносотенці, і почало „дерзать“ (осмілюватись). Земства, міські Думи почали виносити постанови про потребу реформ. Почалися всякі зїзди, які виносили постанови про потребу для Росії конституції, навіть харківський зїзд скотозаводчиків виніс резолюцію, що без конституції не можливо провадити скотозаводства; а коли зїздів не дозволяли, то люде зїздилися самочинно. На лікарському зїзді в Москві лікар Довгополов, потім член Української Фракції в Другій Державній Думі, сказав найкоротчу і найзапальніщу промову, яку коли небудь було сказано на світі. Коли він зійшов на катедру і в залі настала тиша, він промовив одно слово — „Бомби!“ і зійшов з катедри, що викликало грім оплесків і крики „браво!“
В марті місяці 1905 року мав зібратись самочинно зїзд журналістів, щоб умовитися про спільну тактику преси в боротьбі за конституцію. Рада нашої Партії постановила, що й Українцям треба на тім зїзді виступити з протестом проти виключного закону для українського слова, яким заборонено не тільки пресу і науково-популярну літературу,
