а навіть євангеліє, і треба вимагати, щоб українське слово було поставлене в однакові цензурні умови з московським. Але серед нас не було не тільки журналістів, а навіть, крім мене, нікого вільного від служби; я-ж відмовлявся їхати на зїзд тим, що я публично ніколи не виступаю з промовами, і пропонував прохати Грінченка, теж незанятого службою, який, як добрий промовець, зможе виступити голосно з протестом проти утисків української мови. Але Рада не згодилася зо мною, мотивуючи тим, що редакція „Київської Старини“ не схоче дати йому уповноваження, а другого українського орґану в нас нема. Так само і з тих же мотивів забракували й М. Міхновського, талановитого промовця адвоката, якого я радив замісць Грінченка, а І. Шраг, занятий судовими справами, не міг надовго відлучитися з Чернігова. Що-ж до мене, то на думку Ради, хоч я й не виступатиму публично, але зможу внести писаний протест, а головне те, що я зможу багато зробити в кулуарах, змовившись з инчими „інородцями“. Так само підбадьорив мене й Науменко, коли я запитав його — чи дасть мені редакція „Київської Старини“ уповноваження на той зїзд. Нарешті, повагавшись, я поїхав до Петербургу; там, порадившись з членами Петербурзької Громади — П. Стебницьким, О. Лотоцьким та О. Русовим, — я зараз же в канцелярії зїзду довідався прізвища і адреси делєґатів зїзду „інородців“ — Грузинів, Естів, Латишів і в перший же день познайомився в ними і ми умовилися збіратися що-дня в час, коли не буває загальних зборів зїзду. На перше наше зібрання, крім перечислених вище національних делєґатів, прийшли Вірмени, Поляки та Фінляндець, хоч ми запрохували ще й Жидів. Та Жидів делєґатів від усяких партій було так багато, що вони перевищали числом мало не вдвоє нас усіх „інородців“, але вони ніяк не могли столкуватися між собою. Між ними були асимілятори-російські „освобожденцы“, з яких пізніше витворилася „Ка-Детська“ (Конституційно-Демократична) Партія; були соціял-демократи, соціял-революціонери і націоналісти-бундовці, сіоністи і т. д. В результаті ніхто з Жидів до нас, „інородців“, не пристав.
