їй статті під назвою »Что может дать и что уже дала нам Украина«:
…„Не буде помилкою припускати, що на Україні є тепер надвишка хліба біля 250–300 міліонів пудів. Але хліб це не одиноке добро України, котрим вона може помочи голодуючим північним і центральним ґуберніям… Україна і Дон завсігди занимали одно з перших місць на мяснім ринку… Накінець Україна може дати Совітській Росії цукор, цукорняні вироби, тютюн, овочі. По послідним рахункам, далеко не перебільшеним, Україна є в стані дати голодуючій півночі і голодуючому центрові ще до весни деяку кількість хліба, біля 200 тисяч пудів мороженого мяса, до 200 тисяч пудів сала, до 300 тисяч пудів сухих овочів, значну кількість бараболь, біля 7 міліонів пудів цукру, цукорняні вироби, пшоно… Часть продуктів із запасів, котрі можна було скоро реалізувати з України, вже вивезено в Совітську Росію…
Розуміється, що те, що вже дала нам Україна і що вона може дати в найближчий час, творить невелику часть тої кількости харчів, на котру має право(!) рахувати Совітська Росія. Головна харчева задача, що стоїть перед Совітською Росією на Україні, далеко ще не виповнена. Треба можливо найскорше і в можливо найбільшій кількости дістати з України хліба і мяса.
До виповнення цього завдання ми щойно приступаєм… Тимчасом виголодніла Совітська Росія більще чекати не може. Такі продукти, як хліб і мясо їй потрібні негайно… Тому мусимо признати правильність того кроку, котрий вже зробили рядом з орґанізаційними способами представники російського Компрода на Україні, кроку, який виявився в негайній орґанізації заготовок хліба через спеціяльно висилані експедиційні відділи“23.
У цілій тій довгій балачці московського комісаря ми чуємо ясно й недвозначно, що ціла війна большевицької Московщини проти України ведеться виключно за хліб, цукор, мясо, вугілля, залізо, сало з України для Московщини. Ні разу там не згадується про те, що ця московська армія нібито йде визволяти »пролєтаріят« від буцімто буржуазної Української Центральної Ради чи від Ди-
