ректорії У. Н. Р. Ні! Між собою говорять московські комісарі не про долю пролєтаріяту на Україні і не про хліб для нього, а виключно про те, якби даремно забрати хліб з України окремими грабунковими (»експедиційними«) відділами. Яскравішого приміру брутального завойовництва трудно найти в історії! Очевидно, що цілу правду про війну проти України говорили й писали московські комісарі тільки для себе і для своїх комуністичних членів. Рівночасно для українських мас мали ці самі комісарі тільки слово брехні й баламутства, аби ці маси відвернути від оборони своєї землі, волі і плодів своєї праці від нахабного грабіжу Московщини.
При кінці цих матеріялів слід навести ще наказ Комісаріяту Військових Справ (тоді Л. Троцького) по занятті більшої частини української території в квітні 1919 р. Там говорилося також недвозначно про те, по що йшла московська большевицька армія на Україну:
„Із України вивезено все, що було потрібно і нам тут нема що робити. Всі на оборону фронту над Волгою!24
Наведені матеріяли говорять так проречисто про мету походу московських большевиків на Україну, що їх не в силі викривити ніяка демаґоґія большевицьких прислужників серед Українців.
Московська большевицька влада переводила задумане опанування по точно обробленому пляну. З одного боку мав іти наступ із зовні на границі Української Народньої Республики. Цей
