Тільки для баламутства людей на Україні до тих московських намісників додано двох легковірних Українців — В. Шахрая і Юрка Коцюбинського (тоді ще молодого хлопця!). (В. Шахрай дуже скоро побачив свою помилку і виступив з того »уряду«). Які це були члени того »українського совітського уряду«, найкраще описує Ґ. Лапчинський (пізніший большевицький консуль у Львові):
„Що це за уряд „український“, скаржився мені він, (В. Шахрай) — каже Лапчинський — що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жадним впливом серед українського суспільства, але воно навіть ніколи й не чуло раніш їхніх призвищ? Що я за „український військовий міністр“, коли всі українізовані частини в Харкові мені доводиться роззброювати, бо вони не хочуть іти за мною на оборону радянської влади? За єдину військову підпору для нашої боротьби проти Центральної Ради ми маємо лише військо, що привів на Україну Антонов і що на все українське дивиться, як на вороже контр-революційне?“26
Що собою уявляв Центральний Виконавчий Комітет України, який утворили большевики в Харкові для противаги Центральній Раді і що був варт орґанізований ним »перший совітський Уряд України«, свідчить деклярація цього ЦИКУК-у з дня 7-го березня 1918 року такого змісту:
1) Мы никогда не рассматривали украинскую советскую республику, как национальную республику, а исключительно как республику на територии Украины.
2) Мы никогда не стояли на точке зрения полной независимости украинськой народной республики, рассматривая ее как более или менее самостоятельное целое, связанное с общероссийской рабоче-крестянской республикой федеративными узами.« — (Антонов-Овсеенко »Записки« т. II. ст. 23).
