Про вороже становище бідних, безземельних селян до совітської влади свідчить також большевицький історик Анішев. Він пише:
„Совітська влада не змогла обхопити своїм впливом українське село не тільки в його заможній части, але… й біднішу часть селянства. Про це говорять такі факти, як виступи біднішої части селянства проти Совітів“44.
Про настрої українського селянства (бідноти та середняків) проти совітської московської влади красномовно оповідають зрештою доповіді аґітаторів »Агитационно-Просветительнаго отдела« камянецького повітового комісаріяту.
Так наприклад аґітатор, на призвище Юзов, доповідаючи голові цього »отдела« про селянське віче в с. Кисілівці, пише, що на цьому вічу були безземельні, малоземельні селяни та середняки.
„Селяни слухали мене — каже Юзов — з недовірям, не дивлячись на мої довгі „уговори“, мені не тілько не вдалось з'орґанізувати комуністичні ячейки, но навіть „избы читальни“ (хати-читальні)…“
Так в с. Кисілівці. А от що каже доповідь про с. Островчани Довжецької волости:
„Приїхав і скликав комітет бідноти. Складається він дійсно з бідних, но зустріли вони мене… дуже вороже. Зразу навіть не хотіли дати балакати… на зроблені скілька разів запитання, чи визнаєте ви совітську владу, вони відповіли мовчанням…“
З докладу другого аґітатора:
„Село Великі Армяни. Селяни заявляють, що ніяких большевиків-комуністів вони не визнають і їм нічим не допоможуть — ні людьми, ні хлібом, одним словом нічим…“
До цих докладів голова »Агитационно-Просветительнаго Отдела« в своїй доповіді Камянецькому Ревкому додає, що цитовані місця являються найбільш типовими та характеризують ясніше всього стан села і його відношення до совітської влади*.
Цікавий літературний опис укр. села в тім часі, та його настрою подає московський, больше-
