визволителя, як про це говорять большевицькі аґенти?
Отож навіть большевицькі документи мусять признати, що місцеве робітництво на Україні ставилося до московської совітської окупації явно ворожо. Місцеве робітництво піддержувало Українську Народню Республику й здобутки української революції, а про »совітську революцію« ані слухати не хотіло. Більшість місцевого робітництва не хотіла московських большевицьких визволителів; навіть робітничі »совіти« на Україні (ради) — але — дійсні, а не фальшовані большевицьким способом — не хотіли мати нічого спільного зі совітською московською армією, що йшла війною проти України. Тільки мала меншість націоналістично і шовіністично настроєного московського робітництва на Україні і частина жидівського пролєтаріяту йшла за кровожадною і грабіжницькою демаґоґією большевицьких комісарів у Москві. Величезна більшість пролєтаріяту України була рішучо проти совітсько-московської окупації. Про це свідчать такі большевицькі документи:
Командант московської армії проти України Муравйов у письмі до начального команданта Антонова заявляє дослівно:
„Місцеві совіти і пролєтаріят не хотять боронити революції (большевицької!), своєї власної влади (большевицької) і перешкаджають другим її боронити, чого живий приклад — Одеса“45.
Всеукраїнський Центральний Комітет Професійних Робітничих Союзів видав був проти московської большевицької окупації таку відозву:
