розуміти того, що саме читається? Невже Богом вибрані люде писали під впливом Духа святого книги святого Писання лише на те, щоби в нинішних часах дяки мали з чого ворожити? Невже милостивий Бог подарував людям святе Писання на те, щоби вони, читаючи його в рідній мові, сходили з розуму? Невже це все правда?
Натомість правдою є, що много людей через читання святого Писання увірували в Христа і знайшли у Ньому повне задоволення і щастя.
Правдою є, що много людей найгіршої сорти: злодії, розпустники, пяниці… через читання Біблії пізнали волю Божу і настигаючий суд; розкаялися і стали жити чесно і примірно.
Правдою є, що многі так полюбили Біблію, що навіть під загрозою смерти не зреклися читати її.
Жидам, шукаючим убити Ісуса за те, що в суботу уздоровив паралітика, наш Спаситель сказав: „Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життя вічне мати; й ті свідкують про мене“ (Йоан: 5, 39). В останній, великий день свята кучок покликнув Ісус до зібраного народу в Єрусалимі, глаголючи: „Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. Хто вірує в мене, як рече писання, ріки води живої з черева його потечуть. Сеж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него“ (Йоан 7, 37–39).
На основі цих сліз божественого Спасителя апостол Павло в листі до Тимотея пише свойому любому ученикові: „З малку святе Писання зна-
