До заходу хилилось сонце ясне,
Коли в високій Індровій божниці
В димах пахучого кадила, серед
Врочистих співів і молитв гарячих
Цар Гарісчандра передав свою
Корону Вісвамітрі, передав
Найвище право — царські жертви діять.
Прийняв корону з рук його аскет,
Та не вкладаючи її на себе,
Оттак до Гарісчандри обізвався.
Вісвамітра.
Ще я не цар, то ж про одну ще річ
Позволь тебе спитати. Чи ти знаєш,
Що писано в законів царських книзі?
Як цар живий передає свою
Корону іншому, то з нею разом
Повинен дать йому й царськую жертву.
А ні, то стільки скарбу золотого,
Щоб царську жертву можна окупити.
Гарісчандра.
Це справді так, і я нічим не хочу
Супроти тих законів прогрішиться.
Та тільки я ж увесь маєток свій,
Усе добро, всі скарби і все царство
Віддав тобі, так відки ж я візьму?
Вісвамітра.
Хіба ж закон питає, відки ти
Візьмеш? Хіба ж для того, що тобі
Не звісно це, зміняти Божу волю?
Візьми, де знаєш, вижебрай, вкради,
А те, чого закон жадає, дай!
Інакше знай, що не мине тебе
Моє прокляття.
Гарісчандра.
Змилуйся, святий!
Усе тобі віддавши, я лишився
Убогий, голий. Тільки жінка й син
Мені зістали. Та проте не бійся,
Свій обов'язок я сповню нехибно.
Пожди лише, дай час мені здобути
На стільки скарбу, скільки потребуєш,
А я напевно все тобі віддам.
Вісвамітра.
Нехай і так! Та сам мені скажи,
Як довго маю ждать на твій дарунок?
Гарісчандра.
Я думаю, що місяць досить буде,
За місяць чей на скарби розживуся.
Вісвамітра.
Ну, пам'ятай же! Пристаю на це,
І з тим вкладаю царськую корону.
Ну, а тепер скажи мені, коли
Ти передав мені свою корону,
Свої права і все своє добро:
Хто тут і пан і цар у цьому краю?
Гарісчандра.
Ти, батьку, і ніхто, ніхто крім тебе.
Вісвамітра.
А чим же ти тепер себе вважаєш?
Гарісчандра.
Підданим твоїм вірним і слугою.
Вісвамітра.
Як так, то ось тобі і розказ мій:
Із свого дому і з усього краю
Ти з жінкою своєю й сином маєш
Ще нині геть іти без відволоки.
Всі шати дорогії, всі прикраси
Лишивши тут, ти мусиш із кори
Тверду одежу сам собі пошити.
А через місяць у преславний город
Варанасі прийти повинен ти,
І перед брамою на мене ждати,
Держачи наготові стільки грошей,
Як їх на жертву царськую потрібно.
Іди ж і доки все це не сповниш,
Моє прокляття висить над тобою!
|
