II.
Je suis le guierrier, qui taille.
Я вояк, що в січі
Страшними ударами шаблі калічить;
Лице його ясне, рука приросла до шаблюки, —
Та він умира серед муки.
Під панциром ясним у нього
З глибокої рани
Кров річкою ллється… не много, не много,
А крови й життя вже не стане.
Я лицар убогий, що чортові душу продав
За гроші погані, огидні,
А гроші за три дні
У карти програв.
О ти, що подібна до Діви Марії
Мені появилась, о пані високого серця,
О пані з душею блискучою цвітом надії!
Нехай твоя чиста рука доторкнеться
І вигоїть біль мій увесь!
Нехай твої очі палкії
Відкуплять мене для небес!
|
