Твори (Франко, 1956–1962)/7/Киця

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Твори в 20 томах
Том VII

Іван Франко
Дрібні дитячі твори
Киця
• Інші версії цієї роботи див. Киця Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1956
КИЦЯ
 

Плакала киця на кухні,
Аж їй очиці попухли.
„Чого ти, киценько, плачеш,
Їсти, чи питоньки хочеш?“

„Істи ні пити не хочу,
З тяжкої жалости плачу.
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицуню, сказав.
Хтів мені лапки побити,
Чим же я буду ходити?“

„Скажи ж нам, киценько мила,
Як ти ся[1] в нього просила?“

„Я му[2] сказала: Ой, пане,
Хай тобі жаль мене стане!
Не бий ти кицю мізерну,
Я тобі шкоду поверну.
Настане ранок майовий.
Піду я в поле на лови;

Походжу мало, чи много,
Зайчика зловлю малого,
Тобі принесу живого.
Горобці в стрісі укриті
І перепілонька в житі,
Все те моя буде здобич,
Як мені буби не зробиш.
А як полудне настане,
Пригріє сонце весняне,
Скриються зайчики й птахи,
Я влізу в воду по пахи,
Я всі броди переброжу,
Вже ся на хитрість спроможу.
Вже ся спроможу на шутку,
Наставлю хвостик, як вудку,
Наловлю рибок я много,
А все для тебе їй-богу!“

1891

——————

  1. Ти ся просила — галицька народня форма: „ся“ стоїть перед дієсловом, до якого належить.
  2. Му — йому (народня форма).