Твори (Франко, 1956–1962)/8/Абу Касимові капці/I
| Твори в 20 томах Том VIII Абу Касимові капці I. Хто такий був Абу Касим і як виглядали його капці |
II. Як Абу Касим на ліцитації купив собі біду ▶ |
|
_-_page_12.png)
І ЯК ВИГЛЯДАЛИ ЙОГО КАПЦІ
У Багдаді, славнім місті,
Тому літ не сто, не двісті,
Як халіфи[1] ще жили,
Був вдовець, стара катряга,
Та такий вам скупиндряга,
Що шукать по всій землі.
Хоч багатий був як рідко,
То ходив брудний, як дідько,
І обдертий, як жебрак:
Сорочище чорна, груба,
Ледве руб держиться руба,
А штанищі, мов райтак[2]
Лисину замість турбана[3]
Обвивала шмата драна,
Ветха — й кольору не знать;
Плащ — верета перетика,
Шпилька з терну, пояс з лика —
Хоч у просо шпаки гнать.
Звався дід той Абу Касим,
Був купець собі, не блазень.
Пахощами торгував.
Як по місті йшов часами,
Всякий люд за ним юрбами
Біг і дивом дивував.
Та найбільше всіх уваги
У старого скупиндряги
Його капці знай тягли:
Але капці ж бо то капці!
Що, мабуть, ще дідьчій бабці
Шлюбним обувом були.
Відки Абу Касим взяв їх,
Скільки літ уже вживав їх,
Цього не затямив світ;
Знали лиш шевці багдадські,
Що ті капці чудернацькі
Латали вже з десять літ.
Що там прищіпок без міри!
Що там дратви, що там шкіри
Шевські руки уплели!
Десять раз підошви клали,
До старих нові шпиляли,
Щоб міцнішії були.
А під десять шкір тих, братку,
Абу Касим наостатку
Цвяхів густо сам набив,
Та й то цвяхів з головками,
Мов цибулі з часниками, —
На уряд коваль зробив.
І обцаси теж незгірші:
Мов копита щонайширші,
Отакий лишали слід:
Пришви, дубельтово шиті,
Так були латками вкриті,
Наче дуб, корявий дід.
Ноєвий ковчег — я певен —
Стільки лат не мав і оревен,
Що ті капці-шлапаки;
Подобали на колоду,
А тяжкі були до ходу,
Наче проса два мішки.
Тож то мир увесь зглядався,
Як в них Касим прокрадався
Вулицями на базар,
Як потів, бідак, і сапав,
Ноги тяг, що ледве шлапав,
Мов за кару кайданяр.
Купці тії так всі знали,
Так їх часто споминали,
Що прислів'ям стались вмить:
Як тяжке щось мав хто в гадці:
«Це як Касимові капці,
Цього я не втну зробить».
Слухайте ж, як доля-ненька
Тими капцями злегенька
Скоботать його взяла.
Поки всі гидкі й болющі
Злих привичок шкаралющі
Потрощила й розмела.
——————