Ой пє Байда мед-горілочку,
Та не день, не два, анї одну нічку (2)
Прийшов до него цар турецький:
Ой, щож ти робиш, Байдо молодецький (2)
Ой, пю, царю, мед-горілочку,
Та не день, не два, та й не одну нічку. (2)
Покинь Байдо та байдувати,
Сватай мою дочку, та йди царювати. (2)
Твоя дочка поганая,
Гей, твоя віра, — віра проклятая! (2)
Ой, як крикне цар турецький,
Та на свої слуги, слуги молодецькі: (2)
Возьміть Байду та звяжіте,
Та й за ребро гаком, гаком зачепіте! (2)
Взяли Байду, та звязали,
Та й за ребро гаком, гаком зачіпали. (2)
Висить Байда на дубочку,
Та не день, не два, та й не одну нічку. (2)
Прийшов до його цар турецький:
Ой, щож ти бачиш, Байдо молодецький? (2)
Бачу я, царю, два дубочки,
А на тих дубочках сидять голубочки. (2)
Позволь, царю, лучка зняти,
Тобі на вечерю голубочка вбити. (2)
Ой, як стрельнув Байда з лука
Та попав царя поміж самі вуха (2)
А царицю в потилицю,
А цареву дочку в саму головочку. (2)
“Тобі царю в землї гнити,
Байдї молодому мед-горілку пити!” (2).
|
