Перейти до вмісту

Хуторна поэзія/До пекельного Наплоду

Матеріал з Вікіджерел
Хуторна поэзія
П. А. Куліш
До пеке́льного На́плоду
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. До пекельного наплоду
Львів: Накладом П. Куліша, 1882

XXI.
ДО ПЕКЕ́ЛЬНОГО НА́ПЛОДУ.

Вы отца вашего діавола есте, похоти отца вашего хощете творити. Онъ человѣкоубійца бѣ искони…

Іоанна VIII, 44.

Нема́ в вас між людьми́ „серде́нька дорого́го“,
Ні бра́та, ні сестри́, ні жі́нки, ні дити́ни:
Ви лю́бите себе́, себе́ и більш ніко́го,
О ко́дло камяне́ ехи́дноі ехи́дни!

Ви лю́бите себе́ з уті́хами своі́ми, —
Кума́ннє потайне́ з мамо́ною непра́вди,
Пере́шепти ночні́ из ницака́ми зли́ми,
За зра́ду бли́жнёго од де́спота награ́ди.

И в бра́ті, и в сестрі́, и в жі́нці, и в дити́ні
Ви лю́бите свого́ хижа́цтва підпомо́гу;
Щоб ши́роко ваш рід осі́вся на Вкраі́ні,
Муру́ете церкви́ та мо́литеся Бо́гу.

Хто ви и звідкіля́? хто пре́док ваш нечи́стий,
Що породи́в на світ таку́ гидку́ гидо́ту?
Чи вже ж вам пра́оцця созда́в той дух пречи́стий,
Що со́нцем ро́зуму осві́чуе темно́ту?

Ні, пре́док ваш сиди́ть в тае́мній преиспо́дній,
Де злість ёго́ кипи́ть и по́ломъем пала́е,
Куди́ ввесь рід людзьки́й, в тісно́ті безисхо́дній,
Геро́ів правоти́ даре́мно посила́е.

На вік одді́лено до дня суда́ страшно́го,
Лука́вих од святи́х безо́днею розлу́ки,
Як те́мряву густу́ від ся́ева ясно́го,
Як пра́вду від олжи́, як не́тям од нау́ки.

И не досту́пицця ніхто́ з великоду́шних
В той та́ртар смертян́ий, що пліндрува́ннем ди́ше,
Звідкі́ль до нас летя́ть роі́ панів безду́шних,
А пра́во зве́рхности сам Вельзеву́л ім пи́ше.

Співа́емо, що смерть уже́ згуби́ла жа́ло,
И тру́бимо, що ад втеря́в свою́ побі́ду…
Ні, на́ше торжество́ ще й до́сі не наста́ло,
Соше́ствия во ад не ба́чимо и слі́ду.

Розве́рста день и ніч пеке́льная утро́ба
Рига́е за́сів свій на ва́ше бра́чне ло́же,
И пло́дицця од вас та людоже́рна зло́ба,
Котро́і подолі́ть дух бла́гости не змо́же.

„Оса́нна“! кричите́ в душі́ своі́й лука́вій.
Ти, що госпо́дствуеш в глибо́кій преиспо́дній!

Гряди́ во тьмі до нас, пеке́льний ца́рю сла́ви,
И в ні́вець оберта́й благі́ діла́ Госпо́дні“!

Hi, те́мряво густа́! тобі́ нас не окри́ти…
Не ві́чно бу́де лжа вяза́ти лю́дям ру́ки:
Поче́знуть, я́ко дим, дия́волові ді́ти:
Воскре́сне пра́вди Бог у ся́еві нау́ки.