Хуторна поэзія/Покута Козацького Батька
| ◀ До пекельного Наплоду | Хуторна поэзія Поку́та Коза́цького Ба́тька |
Божий Суд ▶ |
|
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б придушила,
Під серцем приспала…
Шевченко.
Стою́, гнету́ знов се́рце Украі́ни,
Пали́вода страше́нний, з ме́ді ли́тий…
Чарне́цький! ти мене́ добу́в из домови́ни,
И в по́ломъі спали́в мій труп неси́тий.
Вели́кий во́іне! шкода́ твое́і пра́ці:
Роба́цтво ш че́рева мого́ скрізь росповзло́ся,
И, на поги́бель двох славя́нських на́цій,
Вампи́рами кріва́вими взяло́ся.
Я ста́вся джерело́м людзько́і зло́би,
Просла́вленим имя́м святи́в пеке́льну зра́ду,
Носи́в Мазе́пу, Го́нту, Пу́гача в утро́бі,
Мути́в исто́рикам підслі́пуватим пра́вду.
Не сто́яло тобі́ паску́дить рук лица́рських…
С пере́вертнів-Ляхі́в знайшо́всь підли́за кля́тий,
Що, підлиза́вшись під лаке́ів ца́рських,
Пора́див ім мене́ ис та́ртару призва́ти.
З огню́ чере́з ого́нь прикли́кано тіма́ху,
И се стою́, мов голове́шка те́пла…
Нака́зано міні́ вам завдава́ти жа́ху,
Моі́ недо́битки, щоб стерегли́ся пе́кла.
Служи́в магна́там я проти́в коза́цтва слу́жбу,
Султа́ну присяга́в, една́всь из Москаля́ми,
Коза́цькими дітьми́ плати́в Орді́ за дру́жбу,
Моли́всь моща́м, и ра́дивсь из відьма́ми.
За се суди́лося міні́ зорну́ти з а́ду,
Щоб ди́ким ва́рварам, у іх темно́ті ди́кій,
В запе́кле се́рце влить пеке́льную одра́ду,
Культу́рникам на жаль и стид вели́кий.
Евро́по, ма́ти че́сних душ! диви́ся,
Яку́ тяжку́ нести́ поку́ту му́шу,
И за мою́ ехи́дну, хи́жу ду́шу
Пере́д престо́лом пра́вди помоли́ся.