Хуторна поэзія/Рідне Слово
◀ До Кобзи | Хуторна поэзія Рі́дне Сло́во |
На дваццяті Роковини Великого Похорону ▶ |
|
Я на сторожі коло іх
Поставлю слово.
Шевченко.
Мо́вчки пре́дки на́ші в по́лі, Спочива́ють, дожида́ють Пра́ведного су́ду, Вже суди́ли кня́жі ві́ча, Па́нські трибуна́ли, Радува́ли, — утека́ла Пра́вда с того су́ду, Багати́лись підмовля́ннєм Радува́ли, продава́ли За мае́тки во́лю, Засіва́ли, насипа́ли Памятні́ моги́ли, А непра́вду по́руч се́бе За столо́м саджа́ли, Ой пану́йте ж, бенкету́йте, Ми жда́тимем су́ду, Рі́дне сло́во, Бо́жа пра́вдо! Як мала́ дити́на, Промовля́е, — ожива́е, Згні́чений моро́зом Схамену́цця, стрепену́цця Без напа́сти завою́е Городи́ и се́ла, И засві́тить серед ха́ти Сві́тло благода́тнє, И ходи́тиме всеві́да С ха́ти до пала́ти, Рі́дна пра́вдо, лю́ба ра́до, Ти́хому одра́до, В ду́сі пра́вім бу́дем ві́чно Об тобі́ моли́тись, |