Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки/Иванъ Пидкова
| ◀ До Украинского пысакы | Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки Иванъ Пидкова |
Тарасова ничъ ▶ |
|
Було колысь въ Украини, —
Ревилы гарматы;
Було колысь — Запорожци
Вмилы пановаты,
Пановалы, добувалы
И славу и волю —
Мынулося — осталыся
Могылы по полю,
Высокіи ти могылы,
Де лягло спочыты
Козацкее биле тило,
Въ кытайку повыте;
Высокіи ти могылы, —
Чорніють, якъ горы,
Та про волю нышкомъ въ поли
Зъ витрамы говорять;
Свидокъ славы, дидывщыны
Зъ витромъ розмовляе,
А внукъ косу несе въ росу,
За нымы спивае.
Було колысь въ Украини —
Лыхо таньцовало,
Журба въ шынку медъ, горилку
Поставцемъ кружала,
Було добре колысь жыты
На тій Украини —
А згадаймо, може серце
Хоть трошкы спочыне.
Чорна хмара зъ за Лыману,
Небо сонце крые,
Сынѣ море звирюкою
То стогне, то вые,
Днипра гырло затопыло....
— А нуте, хлопьята,
На байдакы! Море грае —
Ходимъ погуляты! —
Высыпалы Запорожци,
Лыманъ човны вкрылы.
«Грай же, море!» заспивалы.
Запинылысь хвыли,
Кругомъ хвыли, якъ ти горы, —
Ни земли, ни неба.
Серце мліе, — а козакамъ
Того тилько й треба, —
Плывуть соби, та спивають;
Рыбалка литае,
А попереду Отаманъ
Веде, куды знае;
Похожае вздовжъ байдака,
Гасне люлька въ роти;
Поглядае сюды-туды —
Де-то буть роботи?
Закрутывшы чорни усы,
За ухо чупрыну,
Пиднявъ шапку — човны сталы.
— Нехай ворогъ гыне!
Не въ Сынопу, Отаманы,
Панове-молодци!
А у Царьградъ до Султана
Пойидемо въ гости. —
— Добре, батьку-Отамане! —
Кругомъ заревило.
— Спасыби вамъ! — Надивъ шапку.
Знову закыпило
Сынѣ море. Вздовжъ байдака
Знову похожае
Панъ Отаманъ, та на хвылю
Мовчкы поглядае.
 |
 |
 |
 |
|
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |