Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Четверта книга Мойсеєва: Числа

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Для інших версій цієї роботи див. Числа.
Біблія, Книги Старого Заповіту , переклад — Іван Огієнко
Четверта книга Мойсеєва: Числа
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Четверта книга Мойсеєва:
Числа
Перелік здатних до війська ізраїльтян

1 I Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від ви́ходу їх з єгипетського кра́ю, гово́рячи:

 2 „Перелічіть усю громаду Ізра́їлевих синів за родами їхніми, за дома́ми їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх го́ловами,

 3 від віку двадцяти́ літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, — за військовими ві́дділами їхніми перелічі́ть їх ти та Ааро́н.

 4 А з вами бу́дуть по одному мужеві для племени; той муж — голова дому батькі́в своїх він.

 5 А оце ймення тих мужі́в, що стануть із вами: для Руви́ма — Еліцур, син Шедеурів;

 6 для Симео́на — Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

 7 для Юди — Нахшон, син Аммінадавів;

 8 для Іссаха́ра — Натанаїл, син Цуарів;

 9 для Завуло́на — Елів, син Хелонів;

 10 для Йо́сипових синів, від Єфрема — Елішама, син Аммігудів; від Манасії — Гамаліїл, син Педацурів;

 11 для Веніями́на — Авідан, син Ґід'оніїв;

 12 для Да́на — Ахіезер, син Аммішаддаїв;

 13 для Аси́ра — Паг'іїл, син Охранів;

 14 для Ґада — Ел'ясаф, син Деуїлів;

 15 для Нефтали́ма — Ахіра, син Енанів.

 16 Оце покли́кані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

 17 І взяв Мойсей та Ааро́н тих мужі́в, що були́ названі пойменно,

 18 і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти́ літ і вище, за го́ловами їх,

 19 як Госпо́дь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині.

 20 І було синів Руви́ма, перворідного Ізраїлевого, їхніх наща́дків за їхніми ро́дами, за дома́ми їхніх батьків числом імен за го́ловами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до ві́йська,

 21 перелічені їхні від Рувимового племені — сорок і шість тисяч і п'ятсот.

 22 У Симеонових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків пере́лік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 23 перелічені їхні від Симеонового племени — п'ятдеся́т і дев'ять тисяч і триста.

 24 У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 25 перелі́чені їхні від Ґадового племени — сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят.

 26 У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 27 перелі́чені їхні від Юдового племени — сімдеся́т і чотири тисячі й шістсот.

 28 У Іссаха́рових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 29 перелічені їхні від Іссаха́рового племени — п'ятдеся́т і чотири тисячі й чотириста.

 30 У Завуло́нових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 31 перелічені їхні від Завулонового племени — п'ятдеся́т і сім тисяч і чотириста.

 32 У Йо́сипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 33 перелічені їхні від Єфремового племени — сорок тисяч і п'ятсот.

 34 У синів Манасії їхніх наща́дків за їхніми ро́дами, за дома́ми їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до ві́йська,

 35 перелічені їхні від племени Манасіїного — тридцять і дві тисячі й двісті.

 36 У Веніями́нових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 37 перелічені їхні від Веніяминового племени — тридцять і п'ять тисяч і чоти́риста.

 38 У Да́нових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 39 перелічені їхні від Данового племени — шістдеся́т і дві тисячі й сімсо́т.

 40 У Аси́рових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 41 перелічені їхні від Аси́рового племени, — сорок і одна тисяча й п'ятсо́т.

 42 У синів Нефтали́мових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

 43 перелічені їхні від племени Нефтали́мового — п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста.

 44 Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Ааро́н та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, — вони були по одно́му мужеві для дому батьків своїх.

 45 І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі,

 46 і були всі перелічені — шістсо́т тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдеся́т.

 47 А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх.

 48 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 49 „Тільки Леві́євого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів.

 50 А ти постав Леви́тів нагля́дачами над скинією свідоцтва,[1] і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуго́вувати її, і ота́боряться навко́ло скинії.

 51 А коли скинія буде руша́ти, Левити розберуть її, а коли буде спиня́тися скинія, Левити поставлять її. А якщо набли́зиться чужий, — він нехай буде забитий.

 52 І ота́боряться Ізраїлеві сини кожен у табо́рі своїм, і кожен при своїм пра́порі за своїми військо́вими відділами.

 53 А Левити ота́боряться навко́ло скинії свідо́цтва, — щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторо́жу скинії свідо́цтва“.

 54 І зробили Ізраїлеві сини, — згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони.

Військове ота́борення Ізраїля

2 Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

 2 „Ота́боряться Ізраїлеві сини кожен при пра́порі своїм за ознаками домів своїх батьків, — навпроти скинії заповіту навколо ота́боряться.

 3 Напереді на схід ота́боряться: пра́пор Юдиного табо́ру за своїми військо́вими відділами, а начальник Юдиних синів — Нахшон, син Аммінадавів;

 4 а його військо та його пере́лік — сімдеся́т і чотири тисячі й шістсо́т.

 5 А при ньому ота́бориться Іссаха́рове пле́м'я, а начальник Іссахарових синів — Натанаїл, син Цуарів;

 6 а його військо та його пере́лік — п'ятдеся́т і чотири тисячі й чоти́риста.

 7 Пле́м'я Завуло́нове, а начальник Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів;

 8 а його військо та його пере́лік — п'ятдеся́т і сім тисяч і чоти́риста.

 9 Усіх перелічених Юдиного табо́ру — сто тисяч і вісімдеся́т тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військо́вими відділами. Вони рушать найперше.

 10 Пра́пор Рувимового табо́ру — на пі́вдень, за військо́вими відділами своїми, а начальник Рувимових синів — Еліцур, син Шедеурів;

 11 а його ві́йсько та його перелік — сорок і шість тисяч і п'ятсо́т.

 12 А при ньому ота́бориться Симеонове пле́м'я, а начальник Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

 13 а його військо та його пере; лік — п'ятдеся́т і дев'ять тисяч і три́ста.

 14 І Ґадове пле́м'я, а начальник Ґадових синів — Ел'ясаф, син Реуїлів;

 15 а його ві́йсько та його перелік — сорок і п'ять тисяч і шістсо́т і п'ятдеся́т.

 16 Усіх перелічених Рувимового табо́ру — сто тисяч і п'ятдеся́т і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі.

 17 І як рушить скинія заповіту, то та́бір Леви́тів буде серед табо́рів. Як вони ота́боряться, так вирушать, — кожен на своїм місці за своїми прапора́ми.

 18 Пра́пор Єфре́мового табо́ру за військо́вими відділами своїми — на за́хід, а начальник Єфремових синів — Елішама, син Аммігудів;

 19 а його військо та їхній пере́лік — сорок тисяч і п'ятсо́т.

 20 А при ньому плем'я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів;

 21 а його ві́йсько та їхній пере́лік — тридцять і дві тисячі й двісті.

 22 І Веніяминове пле́м'я, а начальник Веніяминових синів — Авідан, син Ґід'оніїв;

 23 а його ві́йсько та їхній пере́лік — тридцять і п'ять тисяч і чоти́риста.

 24 Усіх перелічених Єфремового табо́ру — сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військо́вими відділами. Вони рушать треті.

 25 Пра́пор Да́нового табо́ру — пі́вніч, за своїми військо́вими відділами, а начальник Данових синів — Ахіезер, син Аммішаддаїв;

 26 а його ві́йсько та їхній перелік — шістдеся́т і дві тисячі й сімсо́т.

 27 А при ньому ота́бориться Асирове пле́м'я, а начальник Асирових синів — Паґ'іїл, син Охранів;

 28 а його військо та їхній перелік — сорок і одна тисяча й п'ятсо́т.

 29 І пле́м'я Нефтали́мове, а начальник синів Нефтали́мових — Ахіра, син Енанів;

 30 а його ві́йсько та їхній перелік — п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста.

 31 Усіх перелічених Да́нового табо́ру — сто тисяч і п'ятдеся́т і сім тисяч і шістсо́т. Вони рушать наоста́нку за прапора́ми своїми“.

 32 Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих табо́рів за своїми військо́вими відділами — шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдеся́т.

 33 А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві.

 34 І Ізра́їлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, — так вони таборува́ли за прапора́ми своїми, і так руша́ли кожен за своїми родами при домі своїх батьків.

Перелік Левитів та їхня служба для Господа

3 А оце наща́дки Ааро́нові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі.

 2 І оце імена́ Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар.

 3 Оце імена́ Ааронових синів, пома́заних священиків, що він посвятив їх бути священиками.

 4 Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони прине́сли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Ааро́на.

 5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 6 „Приведи Левієве пле́м'я, і постав його перед священиком Аароном, — і вони будуть услуго́вувати йому.

 7 І будуть вони вико́нувати сторо́жу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скині́йну.

 8 І будуть вони стерегти́ всі речі скинії запові́ту та сторо́жу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну.

 9 І даси Левитів Ааро́нові та синам його, — власне йому вони дані від Ізраїлевих синів.

 10 А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого свяще́нства, а чужий, хто набли́зиться, — буде забитий“.

 11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 12 „А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утро́бу, з Ізраїлевих синів. І будуть Леви́ти Мої,

 13 бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім кра́ї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від люди́ни аж до скотини, — Мої вони будуть. Я — Господь!“

 14 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи:

 15 „Перелічи Левієвих синів за дома́ми їхніх батьків, за ро́дами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх“.

 16 І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано.

 17 І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі.

 18 А оце імена́ Ґершоно́вих синів за їхніми родами: Лівні та Шім'ї.

 19 А сини Кега́тові за їхніми родами: Амрам і Їцгар, Хеврон і Уззіїл.

 20 А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків.

 21 Від Ґершо́на: рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих. Оце вони, роди Ґершонових.

 22 Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні — сім тисяч і п'ятсо́т.

 23 Роди Ґершонових будуть таборува́ти за наме́том на за́хід.

 24 А начальник ба́тьківського дому Ґершонових — Ел'ясаф, син Лаїлів.

 25 А до́гляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і наме́т зовнішній, і покриття́ його, і заві́са входу скинії заповіту,

 26 і запони подвір'я, і засло́на входу подві́р'я, що на скинії та на же́ртівнику навко́ло, і шнури її — до всієї служби його.

 27 А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, — оце вони, роди Кегатових.

 28 Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, — вісім тисяч і шістсо́т, що пильнували сторо́жу святині.

 29 Роди Кегатових синів ота́боряться на подовжньому боці скинії на пі́вдень.

 30 А начальник ба́тькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів.

 31 А їхній догляд: ковче́г, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, — і вся служба при тому.[2]

 32 А начальник Левієвих начальників — Елеазар, син священика Ааро́на, що мав догляд над тими, хто пильнує сторо́жу святині.

 33 Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, — оце вони, роди Мерарієві.

 34 А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, — шість тисяч і двісті.

 35 А начальник ба́тьківського дому Мерарієвих родів — Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони ота́боряться на подовжнім боці скинії на пі́вніч.

 36 А догляд сторо́жі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засо́ви її, і стовпи́ її, і підста́ви її, і всі речі її, — і вся служба її,

 37 і стовпи́ подві́р'я навко́ло, і їхні підстави, і кілки́ їхні, і їхні шну́ри.

 38 А ті, що таборують спе́реду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Ааро́н та сини його, — вони виконують сторо́жу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто набли́зиться, — буде забитий.

 39 Усі перелічені Леви́тів, що перелічив Мойсей та Ааро́н на Господній нака́з за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, — двадцять і дві тисячі.

 40 І сказав Господь до Мойсея: „Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх.

 41 І візьми для Мене Леви́тів — Я — Госпо́дь! — замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів — замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів“.

 42 І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів.

 43 І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими — двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три.

 44 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 45 „Візьми Леви́тів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Леви́тів — замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я — Господь!

 46 А на о́куп тих двохсо́т і семидесяти́ і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів,

 47 то візьми по п'яти шеклів на го́лову, на міру шеклем святині ві́зьмеш, — двадцять ґер шекель,

 48 і даси ті гроші Ааронові та синам його, як о́куп за позосталих серед них“.

 49 І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад ви́куплених Левитами,

 50 від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, — тисячу і триста і шістдеся́т і п'ять на міру ше́клем святині.

 51 І дав Мойсей гроші о́купу Ааро́нові та синам його за Господнім нака́зом, як Господь наказав був Мойсе́єві.


4 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

 2 „Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків

 3 від віку тридцяти́ літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту.

 4 Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носи́ти Святеє Святих.

 5 Коли табір руша́тиме, то вві́йде Ааро́н та сини його, та й здіймуть завісу засло́ни, і покриють нею ковче́га свідо́цтва.

 6 І дадуть на нього шкуряне́ тахашеве[3] накриття, і розкладуть згори покрива́ло, усе з блакиті, і накладуть держаки́ його.

 7 А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски́, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякча́сний буде на ньому.

 8 І розкладуть на них шату з че́рвені, і покриють її шкуряни́м тахашевим покриття́м, і накладуть держаки його.

 9 І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника осві́тлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому,

 10 і покриють його і ввесь по́суд його шкуряни́м тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

 11 А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки.

 12 І візьмуть увесь по́суд слу́ження, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

 13 І заберуть по́піл із жертівника, і розкладу́ть на ньому шату пурпуро́ву,

 14 і покладуть на нього ввесь по́суд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, — ввесь по́суд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його.

 15 І скінчить Ааро́н та сини покривати святиню та ввесь святий по́суд, коли та́бір рушає, а потім уві́йдуть Кегатові сини, щоб нести, але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати.

 16 А догляд Елеазара, сина священика Аарона, — олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякча́сна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її“.

 17 I Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

 18 „Не винищуйте пле́мени Кегатових родів з-посеред Левитів.

 19 І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Ааро́н та сини його, і розмістять їх одного по о́дному на службі його та на но́шенні його.

 20 А самі вони не вві́йдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, — і щоб не повмирати“.

 21 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 22 „Перелічи також Ґершонових синів, — вони за домами своїх батьків, за родами своїми,

 23 від віку тридцяти́ літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

 24 Оце служба Ґершонових родів, — на службу й на но́шення:

 25 вони будуть носити покрива́ла скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту,

 26 і запо́ни подвір'я, і заслону входу брами подві́р'я, що при скинії та при же́ртівнику навко́ло, і шну́ри їхні, і ввесь по́суд служби їх, і все, що буде зроблене для них, — і будуть служити вони.

 27 На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього но́шення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити.

 28 Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторо́жа — у руці Ітамара, сина священика Ааронового.

 29 Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх

 30 від віку тридцяти́ літ і вище, й аж до віку п'ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

 31 А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,

 32 і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шну́ри, — зо всіма́ їхніми речами, і зо всією службою їхньою, — і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє но́шення.

 33 Оце служба родин синів Мерарі́євих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона“.

 34 І перелічив Мойсей та Ааро́н, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків

 35 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту.

 36 І було́ їхніх перелічених за їхніми родами — дві тисячі сімсо́т і п'ятдеся́т.

 37 Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея.

 38 А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків

 39 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, —

 40 і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків — дві тисячі й шістсот і тридцять.

 41 Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Ааро́н за Господнім наказом.

 42 А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків

 43 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, —

 44 і було́ їхніх перелічених за родами їхніми — три тисячі й двісті.

 45 Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Ааро́н за Господнім наказом через Мойсея.

 46 Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків

 47 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю но́шення в скинії заповіту, —

 48 і було́ їхніх перелічених — вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят.

 49 За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на но́шенні його. І були́ перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві.

Очищення Ізраїлевого табору

5 Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табо́ру кожного прокаже́ного, і кожного течи́вого, і кожного нечистого через дото́ркнення до мертвого тіла.

 3 І чоловіка й жінку бу́дете висилати, поза та́бір будете висилати їх, і вони не занечистять табо́рів своїх, що Я серед них пробува́ю“.

 4 І зробили так Ізраїлеві сини, і повисила́ли їх поза та́бір, — як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

Визнання своєї провини

 5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 6 „Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який лю́дський гріх, чинячи тим спроневі́рення проти Господа, і завинить душа та,

 7 то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він.

 8 А якщо в того чоловіка нема викупника́, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде зве́рнена Господе́ві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його.

 9 А кожне прино́шення зо всяких святощів Ізра́їлевих синів, що принесу́ть священикові, буде йому.

 10 І що́ хто посвяти́ть, буде йому. Що́ хто дасть священикові, буде йому́“.

Зако́н про ревнощі

 11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 12 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його́,

 13 і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде захо́ване, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схо́плена,

 14 та на ньому пере́йде дух ревнощів, і він буде ревни́вий за свою жінку, що вона занечи́щена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена,

 15 то приведе́ той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, — десяту частину ефи́ я́чної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлі́бна жертва ревнощів, жертва прига́дувальна, що прига́дує провину.

 16 І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем.

 17 І ві́зьме священик святої води в гли́няну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, ві́зьме священик, та й дасть до води.

 18 І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє го́лову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву прига́дувальну, — це хлібна жертва ре́внощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокля́ття.

 19 І закляне її священик та й скаже до жінки: „Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, — очисться від гіркої води, що наводить прокляття!

 20 А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечи́стилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка“, —

 21 і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: „Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед наро́ду твого тим, що Господь зробить стегно́ твоє опалим, а живіт твій напухлим,

 22 і вві́йде ця вода, що наводить прокляття, до нутра́ твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно́ опалим“. А жінка та скаже: „Амінь, амінь![4]

 23 І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гірко́ю водою,

 24 і напо́їть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і вві́йде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль.

 25 І ві́зьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колиха́ти ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.

 26 І ві́зьме священик жменю з хлібної жертви, як прига́дувальну частину, та й спалить на жертівнику. А по́тім напоїть ту жінку водою.

 27 І напоїть водою, і станеться, — якщо була вона занечищена й спроневірила своє́му чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гірки́й біль, — і опухне живіт її, і западе стегно́ її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого.

 28 А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей.

 29 Оце зако́н про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься,

 30 або коли на чоловіка на́йде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей зако́н.

 31 І буде очищений той чоловік від гріха́, а жінка та понесе свій гріх“.

Зако́н про назі́ра (назоре́я)

6 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коди вирішиться скласти обі́тницю назі́ра,[5] щоб посвятити себе Господе́ві,

 3 то він стримається від вина та п'янко́го напо́ю, не буде пити о́цту винного та оцту з п'янко́го напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду.

 4 Усі дні посвя́чення свого не буде він їсти нічого, що зро́блене з винограду, від зе́рнят аж до лушпи́ння.

 5 Усі дні його посвячення на назі́ра бритва не торкнеться голови його; аж до ви́повнення днів, що посвятить Господе́ві, він буде святий, — мусить запустити воло́сся голови своєї!

 6 Усі дні посвячення його Господе́ві не піді́йде він до мертвого тіла,[6]

 7 навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечи́ститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його.

 8 Усі дні посвячення його — святий він для Господа.

 9 А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечи́стить цим голову свого посвя́чення, то оголить голову свою в день очищення свого, — сьомого дня оголить її.

 10 А во́сьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту.

 11 І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопа́лення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його го́лову того дня.

 12 І почне він зно́ву дні посвячення свого Господе́ві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення.

 13 І оце зако́н про назі́ра: того дня, коли випо́внюються дні його посвячення, священик приведе́ його до входу скинії заповіту.

 14 I принесе він Господе́ві жертву свою, — одне безвадне однорічне ягня — на цілопа́лення, і одну безвадну однорічну вівцю — на жертву за гріх, і одного безвадного барана — на жертву мирну,

 15 і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, пома́зані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви.

 16 І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопа́лення.

 17 А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу.

 18 І оголить той назі́р голову свого посвя́чення у входа скинії заповіту, і ві́зьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою.

 19 І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назі́ра, як він оголить голову свого посвячення.

 20 І священик буде колихати їх, як колиха́ння перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад груди́ну колихання й понад стегно прино́шення. А по цьому той назір може пити вино.

 21 Оце зако́н про назіра, що обіцяє свою жертву Господе́ві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обі́тницею своєю, що обіцює, так він зробить за зако́ном про посвячення його“.

Як благословляти

 22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 23 „Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм:

 24 Нехай Господь поблагосло́вить тебе, і нехай Він тебе стереже!

 25 Нехай Господь засяє на тебе лице́м Свої́м, і нехай буде милости́вий до тебе!

 26 Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

 27 Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!“

Жертви Ізраїлевих начальників при посвяченні жертівника

7 І сталося того дня, коли Мойсей закінчи́в ставити скинію, і пома́зав її, і посвятив її та всі речі її, і же́ртівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх,

 2 то поприно́сили Ізраїлеві начальники, го́лови домів своїх батьків, — вони начальники племе́н, вони ті, що стояли над переліком, —

 3 і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, — віз на двох начальників, а віл на одно́го, і поставили їх перед скинію.

 4 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

 5 „Візьми від них, — і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його“.

 6 І взяв Мойсей вози́ та воли, та й дав їх Левитам:

 7 два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою,

 8 а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

 9 А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, — на пле́чах повинні носити.

 10 І поприно́сили начальники жертву на поно́ву же́ртівника в день його пома́зання, і поприно́сили начальники свою жертву перед жертівника.

 11 А Господь промовляв до Мойсея: „По одному начальнику на день нехай приносять своє прино́шення на поно́ву же́ртівника“.

 12 І був той, хто першого дня приніс своє прино́шення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного пле́мени.

 13 А жертва його: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлі́бну жертву,

 14 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 15 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 16 один козел на жертву за гріх,

 17 а на мирну жертву — два воли́, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце прино́шення Нахшона, Аммінадавого сина.

 18 Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссаха́рів.

 19 Приніс він своє прино́шення: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлі́бну жертву.

 20 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 21 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 22 один козел на жертву за гріх,

 23 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Натанаїла, Цуарового сина.

 24 Третього дня — начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

 25 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 26 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 27 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 28 один козел на жертву за гріх,

 29 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Еліява, Хелонового сина.

 30 Четвертого дня — начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів.

 31 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 32 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 33 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 34 один козел на жертву за гріх,

 35 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Еліцура, ІПедеурового сина.

 36 П'ятого дня — начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

 37 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 38 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 39 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 40 один козел на жертву за гріх,

 41 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина.

 42 Шо́стого дня — начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.

 43 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т ше́клів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 44 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 45 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

 46 один козел на жертву за гріх,

 47 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ел'ясафа, Деуїлового сина.

 48 Сьомого дня — начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів.

 49 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 50 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 51 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 52 один козел на жертву за гріх,

 53 а на ми́рну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Елішами, Аммігудового сина.

 54 Во́сьмого дня — начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів.

 55 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 56 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 57 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 58 один козел на жертву за гріх,

 59 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина.

 60 Дев'ятого дня — начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв.

 61 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 62 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 63 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

 64 один козел на жертву за гріх,

 65 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Авідана, Ґід'онієвого сина.

 66 Десятого дня — начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв.

 67 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т ше́клів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

 68 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 69 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 70 один козел на жертву за гріх,

 71 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина.

 72 Одина́дцятого дня — начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів.

 73 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

 74 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 75 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

 76 один козел на жертву за гріх,

 77 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Паґ'іїла, Охранового сина.

 78 Дванадцятого дня — начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів.

 79 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

 80 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

 81 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

 82 один козел на жертву за гріх,

 83 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ахіри, Енанового сина.

 84 Оце обря́д освя́чення же́ртівника в дні його пома́зання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять,

 85 сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдеся́т одна кропильниця. Усе срібло посу́дин — дві тисячі й чотириста ше́клів на міру шеклем святині.

 86 Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць — сто й двадцять шеклів.

 87 Уся велика худоба на цілопа́лення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлі́бна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх.

 88 А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обря́д освя́чення жертівника по пома́занні його.

 89 А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідо́цтва, — з-поміж обо́х херувимів говорив Він до нього.

Як світити свічника

8 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Промовляй до Ааро́на та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпа́дки, то з пе́реду свічника будуть світити сім лямпа́док“.

 3 І Аарон зробив так, — з пе́реду свічника засвітив його лямпа́дки, як Господь наказав був Мойсеєві.

 4 А оце робота свічника: він куття́ золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірце́м, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

Очищення Левитів на службу

 5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 6 „Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх.

 7 І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи́ на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай ви́перуть одежу свою, — і стануть чисті.

 8 І вони ві́зьмуть теля, а його хлібна жертва — пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля ві́зьмеш на жертву за гріх.

 9 І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізра́їлевих синів.

 10 І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів.

 11 І буде Аарон посвя́чувати[7] Левитів, як посвя́чення[8] перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, — і будуть вони на роботу Господньої служби.

 12 А Левити покладуть свої руки на го́лову телят, — і зроби одного жертвою за гріх, а одного — цілопа́ленням для Господа, щоб очистити Левитів.

 13 І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, — і будеш посвя́чувати[7] їх, як посвя́чення[8] для Господа.

 14 І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і бу́дуть Левити Мої.

 15 А по цьому Левити вві́йдуть, щоб служити в скинії заповіту, — і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвя́чення,

 16 бо вони да́ні, — Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утро́бу, узяв Я їх Собі,

 17 бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, — серед люди́ни й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім кра́ї, Я посвятив їх Собі.

 18 І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів.

 19 І дав Я Левитів, як дар Ааро́нові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, — щоб не було́ поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підхо́дили до святині“.

 20 І зробив Мойсей й Ааро́н та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, — як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини.

 21 І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Ааро́н посвятив їх перед Господнім лицем, — і очистив їх Аарон, щоб стали чистими.

 22 А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони.

 23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 24 „Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту.

 25 А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, — і не бу́дуть уже служити.

 26 І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторо́жу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі“.

Зако́н про Пасху

9 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи:

 2 „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час.

 3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“.

 4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху.

 5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

 6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

 7 та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“

 8 І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“.

 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 10 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа.

 11 Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її.

 12 Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її.

 13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік!

 14 А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі.

Госпо́дь у хма́рі — провідник Ізраїлів

 15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковче́гом свідо́цтва. А ввечорі було́ над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

 16 Так за́вжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі — подо́ба огню́.

 17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому руша́ли Ізраїлеві сини, а на тому́ місці, на якому хмара ставала, там таборува́ли Ізраїлеві сини.

 18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній нака́з таборува́ли. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборува́ли.

 19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторо́жу, — і не руша́ли.

 20 І бувало, що хмара була́ над скинією полічені[9] дні, то вони на Господній нака́з таборува́ли, і на Господній наказ руша́ли.

 21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ра́нку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

 22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була́ над нею, над скинією, — Ізраїлеві сини таборува́ли, і не рушали, а коли вона підіймалась, — рушали вони.

 23 На Господній наказ таборува́ли вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

Срібні су́рми

10 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Зроби собі дві срібні сурмі́, — куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скли́кання громади та на руша́ння табо́рів.

 3 І засурмля́ть[10] у них, — і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.

 4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, го́лови Ізраїлевих тисяч.

 5 А засурмлять на споло́х, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на сході.

 6 А засурмите́ на споло́х удру́ге, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на пі́вдні, — будуть сурмити на споло́х, щоб руша́ли вони.

 7 А на скли́кання зборів засурмите, але без сполоху.

 8 А сурми́ти в су́рми бу́дуть Ааронові сини, священики. І ці су́рмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.

 9 А коли пі́дете війною в вашому Кра́ю́ на ворога, що гно́бить вас, і засурмите́ на сполох, то ви бу́дете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, — і будете спасені від ваших ворогів.

 10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите́ в ті су́рми на ваших цілопа́леннях та на мирних жертвах ваших, — і вони будуть вам на при́гад перед лицем вашого Бога. Я — Господь, Бог ваш!“

Порядок похо́ду табо́рів

 11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця підняла́ся хмара з-над скинії свідо́цтва.

 12 I рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на похо́ди свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

 13 І рушили вони вперше за Господнім нака́зом через Мойсея.

 14 І найперш рушив пра́пор табо́ру синів Юдиних за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Нахшон, син Аммінадавів.

 15 А над ві́йськом пле́мени синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів.

 16 А над військом племени Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів.

 17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії́ скинії.

 18 І рушив пра́пор табо́ру Рувима за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів.

 19 А над військом племени Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

 20 А над військом племени Ґадових синів — Ел'ясаф, син Деуїлів.

 21 І рушили сини Кегатові, носії́ святині, та й поставили скинію до прихо́ду їх, усіх інших.

 22 І рушив пра́пор табо́ру синів Єфремових за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів.

 23 А над військом племени синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів.

 24 А над військом племени Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів.

 25 І рушив пра́пор табо́ру синів Данових — як задня сторожа для всіх табо́рів — за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв.

 26 А над військом племени Асирових синів — Паґ'іїл, син Охрана.

 27 А над військом племени синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів.

 28 Оце похо́ди Ізраїлевих синів за їхніми військо́вими відділами. І рушили вони.

Хова́в

 29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіяні́тянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: „Ми руша́ємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, — і ми зробимо тобі добро́, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля“.

 30 Та той відказав йому: „Не піду́, але піду́ до кра́ю свого та до місця своєї ба́тьківщини“.

 31 А Мойсей відказав: „Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборува́ння в пустині, то будеш нам очима.

 32 І станеться, коли пі́деш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчи́нимо тобі“.

Мойсеєва пісня — молитва при ковчезі

 33 І рушили вони від Господньої гори триденною доро́гою. А ковче́г заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб ви́відати для них місце спини́тися.

 34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табо́ру.

 35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: „Устань же, о Господи, і хай розпоро́шаться Твої вороги́, і хай повтікають Твої ненави́сники з-перед Твойо́го лиця“.

 36 А коли він ставав, то говорив: „Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!“

Бог посилає перепели́ці ізра́їльтянам

11 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

 2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

 3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера,[11] бо між ними горів був Господній огонь.

 4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

 5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

 6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

 7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.[12]

 8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

 9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

 10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

 11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

 12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

 13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

 14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

 15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

 16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

 17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

 18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

 19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

 20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

 21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

 22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

 23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

 24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

 25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

 26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

 27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

 28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

 29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

 30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

 31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

 32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

 33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

 34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава,[13] бо там поховали народ пожадли́вий.

 35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Кара на Марія́м

12 І нарікали Марія́м та Ааро́н на Мойсея за жінку куши́тянку[14], що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

 2 І казали вони: „Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?“ І почув це Господь.

 3 А той муж, Мойсей, був найлагідні́ший за всяку люди́ну, що на поверхні землі.

 4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Марія́м: „Вийдіть ви троє до скинії заповіту“. І вони троє вийшли.

 5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Марія́м. І вийшли обо́є вони.

 6 І сказав Він: „Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо бу́де між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в виді́нні йому, у сні говорити з ним бу́ду.

 7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він дові́рений!

 8 Говорю́ Я з ним у́ста до уст, а не виді́нням і не зага́дками, і Образ Господа він оглядає. І чому́ не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?“

 9 І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов,

 10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям — прокаже́на, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!

 11 І сказав Ааро́н до Мойсея: „Будь ла́скав, мій пане, — не поклади ж на нас гріха́, що були ми нерозумні та що прогріши́лись!

 12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утро́би матері своєї, то зітліла половина тіла її“.

 13 І Мойсей кли́кав до Господа, говорячи: „Боже, вилікуй же її!“

 14 І сказав Господь до Мойсея: „А коли б її ба́тько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоро́млена? Вона буде за́мкнена сім день поза табо́ром, а потім пове́рнеться“.

 15 І була за́мкнена Марія́м поза табо́ром сім день, а наро́д не ру́шив аж до повернення Маріям.

 16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборува́в у пустині Пара́н.

Розвідка Обіцяного Кра́ю

13 І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

 2 „Пошли людей, і вони розвідають ханаа́нський край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одно́му чоловікові від пле́мени своїх батьків, кожного начальника в них“.

 3 І послав їх Мойсей з пустині Пара́н за Господнім нака́зом. Усі вони мужі достойні, — вони го́лови Ізраїлевих синів.

 4 А оце ймення їх: для Рувимового племени — Шаммуа, син Заккурів;

 5 для Симеонового племени — Шафат, син Хоріїв;

 6 для Юдиного племени — Калев, син Єфуннеїв;

 7 для Іссаха́рового племени — Їґ'ал, син Йосипів;

 8 для Єфре́мового племени — Осія, син Навинів;

 9 для Веніями́нового племени — Палті, син Рафуїв;

 10 для Завуло́нового племени — Ґаддіїл, син Содіїв;

 11 для Йо́сипового племени, для племени Манасіїного — Ґадді, син Сусіїв;

 12 для Да́нового племени — Амміїл, син Ґемалліїв;

 13 для Аси́рового племени — Сетур, син Михаїлів;

 14 для Нефтали́мового племени — Нахбі, син Вофсіїв;

 15 для Ґа́дового племени — Ґеуїл, син Махіїв.

 16 Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розві́дати той край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісу́с.[15]

 17 І послав їх Мойсей розві́дати край ханаанський, та й промовив до них: „Підіть тут на пі́вдень,[16] і вві́йдете на го́ру,

 18 та й побачите той край — який він, і наро́д, що сидить у ньому, — чи си́льний він, чи слаби́й, чи мали́й він, чи числе́нний?

 19 І який той край, що він сидить у ньому, — чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, — чи в табо́рах, чи в тверди́нях?

 20 І яка та земля, — чи масна́ вона, чи пісна́? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відва́жні, і візьміть з пло́ду землі; а дні ці — дні виноградного первопло́ду“.

 21 І зняли́ся вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.

 22 І пішли вони на пі́вдень, і прибули́ аж до Хевро́ну, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, наща́дки ве́летня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським.

 23 І прибули́ вони аж до долини Ешколу,[17] і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох поне́сли його на жерди́ні; також узяли́ із гранатів та з фіґ.

 24 Те місце назвали: Нахал-Ешкол,[17] через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там.

 25 І вернулися вони з ро́звідки того кра́ю по сорока́ днях.

 26 І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Ааро́на та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали́ справу їм та всій тій громаді, і показали плід того кра́ю.

 27 І вони розповіли́ йому та й сказали: „Прибули́ ми до кра́ю, куди ти послав був нас, — а він тече молоком та медом, а оце плід його!

 28 Та наро́д той, що сидить у тім кра́ї, міцни́й, а міста укрі́плені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків ве́летня...

 29 Амали́к сидить у краї південнім, а хітте́янин, і євусе́янин, і аморе́янин сидять на горі, а ханаане́янин сидить над морем та при Йорда́ні“.

 30 А Калев утихомирював наро́д перед Мойсеєм та й сказав: „Конче вві́йдемо ми й заволоді́ємо ним, бо ми справді переможем його!“

 31 Та люди, що ходили з ним, сказали: „Ми не зможемо ввійти до того наро́ду, бо він сильніший за нас“.

 32 І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той край, що розві́дали його, говорячи: „Той край, що ми перейшли́ по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх ме́шканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст.

 33 І там ми бачили ве́летнів, синів Ена́ка, з роду велетнів, і були́ ми в своїх оча́х немов та сарана́, і такими були ми і в їхніх оча́х“.

Кара на Ізраїля за його бунти проти Господа

14 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

 2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

 3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

 4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

 5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

 6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

 7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

 8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

 9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них,[18] а з нами Господь, — не бійтеся їх!

 10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

 11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

 12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

 13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

 14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

 15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

 16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

 17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

 18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

 19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

 20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

 21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

 22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

 23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

 24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

 25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“[19]

 26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

 27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

 28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

 29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

 30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

 31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

 32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

 33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

 34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

 35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

 36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

 37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

 38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

 39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

 40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

 41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

 42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

 43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

 44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

 45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Зако́н про жертви

15 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви вві́йдете до кра́ю ваших осель, що Я даю вам,

 3 і принесете огняну́ жертву для Господа, цілопа́лення, або криваву жертву на спо́внення обі́тниці, або в да́рі, або в озна́чених часа́х при споря́дженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібно́ї,

 4 то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, — десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи,

 5 і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопа́лення або для жертви для кожного ягняти.

 6 Або для барана принесеш хлі́бну жертву, — дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна.

 7 І вина для литої жертви третю частину гіна, — принесеш пахощі любі для Господа.

 8 А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на спо́внення обі́тниці, або як мирну жертву для Господа,

 9 то принесе́ш молодого бичка і хлібну жертву, — три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна.

 10 І принесеш на литу жертву пів гіна вина, — жертва огняна, пахощі любі для Господа.

 11 Так буде робитися для одно́го вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз.

 12 За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх.

 13 Кожен тубі́лець так принесе це, щоб принести огняну́ жертву, пахощі любі для Господа.

 14 А коли з вами буде тимчасо́во ме́шкати прихо́дько, або той, що серед вас, — постанова для ваших поколінь, — то він принесе огняну́ жертву, пахощі любі для Господа, — як принесете ви, так принесе й він.

 15 Збори, — постанова одна для вас та для прихо́дька, що ме́шкає тимчасово, — постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і прихо́дько буде перед Господнім лицем!

 16 Один зако́н і одна постанова буде вам і прихо́дькові, що мешкає тимчасово з вами“.

Прино́шення для Господа.

 17 I Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 18 „Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви вві́йдете до кра́ю, що Я впроваджую вас туди,

 19 то станеться, коли ви їстимете хліб того кра́ю, — ви принесете прино́шення для Господа.

 20 Як початок діж ваших, калача́ принесете на прино́шення, — як прино́шення то́ку, принесете його.

 21 Від поча́тку діж ваших дасте Господе́ві прино́шення, — постанова для ваших поколінь!

Жертва за помилко́вий гріх.

 22 А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих за́повідей, що Господь говорив до Мойсея,

 23 усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь,

 24 то станеться, коли зро́блено по́милку через недо́гляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка́, молоде з великої худоби, на цілопа́лення, на пахощі любі для Господа, а хлі́бна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх.

 25 І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде про́щено їм, бо то по́милка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну́ для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою по́милку.

 26 І буде про́щено всій громаді Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилко́вий гріх усього наро́ду.

 27 А якщо згрішить помилко́во одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх.

 28 І очистить священик ту душу, що помили́лась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, — і буде про́щено їй.

 29 Тубі́льцеві серед Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, — зако́н один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

 30 А та душа, що зробить зухва́лою рукою, — чи з тубі́льця, чи з прихо́дька, — він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред наро́ду її.

 31 Бо він зне́хтував слово Господа, і зламав Його за́повідь, — конче буде винищена душа та, гріх її на ній“.

Смертна кара за порушення суботи

 32 І були́ Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дро́ва суботнього дня.

 33 І привели́ його ті, хто знайшов його, як збирав дро́ва, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.

 34 І взяли́ його під сторо́жу, бо не було вирішене, що́ зробити йому.

 35 І сказав Господь до Мойсея: „Конче буде забитий цей чоловік, — заки́дати його камінням усій громаді поза табо́ром!“

 36 І ви́провадила його вся громада поза та́бір, та й закидала його камінням, — і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

Кута́си на краях одеж

 37 І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

 38 „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кута́си на края́х своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кута́са поли́ блакитну нитку.

 39 І буде вона вам за кута́са, — і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні за́повіді, і виконаєте їх, і не бу́дете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи́, ви зраджуєте,

 40 щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, — і будьте святі для вашого Бога!

 41 Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь, Бог ваш!

Бунт Корея проти Мойсея

16 І взяли Коре́й, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Дата́н, і Авіро́н, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Руви́мові,

 2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні.

 3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“

 4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

 5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе.

 6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́,

 7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“

 8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, —

 9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

 10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства?

 11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“

 12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо!

 13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею?

 14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“

 15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“

 16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра.

 17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“.

 18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

 19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

 20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи:

 21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“

 22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“

 23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“

 25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві.

 26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“

 27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні.

 28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки.[20]

 29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене!

 30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу,[21] то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“.

 31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними!

 32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток.

 33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

 34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“

 35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило!

17 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Скажи до Елеаза́ра, сина священика Ааро́на, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорі́лища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

 3 кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бля́хи на покриття для жертівника, бо прино́сили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів“.

 4 І взяв священик Елеаза́р мідяні́ кадильниці, що прино́сили їх ті, що спалені, і перекува́ли їх на покриття для жертівника,

 5 пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближа́вся кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

Нови́й бунт проти Мойсея та Аарона

 6 А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: „Ви повбивали Господній наро́д!“

 7 І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, — аж ось покрила її хмара, і показа́лася слава Господня!

 8 І ввійшли Мойсей та Аарон до пе́реду ски́нії запові́ту.

 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 10 „Вийдіть з-посеред цієї громади, а я ви́нищу їх умить!“ І вони попа́дали на обличчя свої.

 11 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від же́ртівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася пора́зка“.

 12 І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до сере́дини зборів, аж ось — розпочалася пора́зка наро́ду! І він поклав кадила, і очистив наро́д.

 13 І став він поміж уме́рлими та поміж живими, — і затрималась та пора́зка.

 14 І було́ померлих поразкою чотирна́дцять тисяч і сімсо́т, окрім померлих у справі Корея.

 15 І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а пора́зка припинилася.

Чудо з Аароновою па́лицею

 16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 17 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній па́лиці для ба́тьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.

 18 А Ааронове ймення напишеш на Левієвій па́лиці, бо одна па́лиця для голови дому батьків їх.

 19 І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.

 20 І станеться, — той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю́ від Себе наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони наріка́ють на вас“.

 21 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали́ йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять па́лиць. А па́лиця Ааронова — серед їхніх палиць.

 22 І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

 23 І сталося наза́втра, — і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла́ Ааро́нова палиця для Левієвого дому, — і пустила пу́п'янки, і зацвіла́ квіткою, і випустила дозрілі мигда́лі!

 24 І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли́ кожен свою палицю.

 25 І сказав Господь до Мойсея: „Верни Ааро́нову палицю до ковче́гу свідо́цтва, щоб берегти́ на ознаку для неслухня́них синів, і спи́ниш їхні наріка́ння проти Мене, щоб не повмирали вони“.

 26 І зробив так Мойсей, — як Господь наказав був йому, так він і зробив.

 27 І сказали Ізра́їлеві сини до Мойсея, говорячи: „Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!

 28 Кожен, хто набли́зиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти ви́мремо?“

Зако́н про Ааронових синів та про Левитів

18 І сказав Господь до Аарона: „Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого свяще́нства.

 2 А також ти набли́зиш до себе братів своїх, пле́м'я Левіїне, пле́м'я батька свого, і вони злу́чаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва.

 3 І бу́дуть вони виконувати твою сторо́жу та сторо́жу всієї скинії, — тільки до речей святині та до же́ртівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви.

 4 І злу́чаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не присту́пить до вас.

 5 І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було́ вже гніву на Ізраїлевих синів.

 6 А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господе́ві, щоб виконувати службу скинії заповіту.

 7 А ти та сини твої з тобою бу́дете допильно́вувати ваше свяще́нство для всякої речі жертівника та для того, що поза заві́сою, і будете робити. Як службу да́ру даю Я свяще́нство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий“.

 8 І Господь промовляв до Аарона: „Я оце доручив тобі пильнувати за прино́шеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постано́ву.

 9 Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлі́бна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, — тобі це та для твоїх синів!

 10 На найсвятішому місці бу́деш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, — це буде святість для тебе.

 11 А це тобі прино́шення їхнього да́ру всіх колиха́нь Ізраїлевих синів, — Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочка́м твоїм з тобою на вічну постанову, — кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.

 12 Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первопло́ди, що вони дадуть Господе́ві, — Я віддав їх тобі.

 13 Первопло́ди усього, що в їхньому краю́, що вони принесуть Господе́ві, будуть для тебе, — кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.

 14 Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.

 15 Усе, що розкриває утро́бу кожного тіла, що принесуть Господе́ві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного люди́ни, і перворідне з нечистої худобини викупиш.

 16 А ви́куп його: від місячного віку викупиш за твоєю оці́нкою, — п'ять ше́клів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.

 17 Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, — вони святість: їхньою кров'ю окро́пиш же́ртівника, а їхній лій спалиш, як огняну́ жертву на любі пахощі для Господа.

 18 А їхнє м'ясо буде для тебе, — як грудина колиха́ння, і як стегно́ правиці буде для тебе.

 19 Усі свя́тощі прино́шення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцни́й запові́т, — він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою“.

 20 І сказав Господь до Аарона: „У їхньому краю́ ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, — Я ча́стка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!

 21 А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спа́дщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.

 22 І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не поне́сти гріха, і не вмерти.

 23 І буде Леви́т сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе́ вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізра́їлевими синами не будуть вони діди́чити спадщину,

 24 бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як прино́шення для Господа, Я дав Левитам за спа́дщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони діди́чити спа́дщину“.

 25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 26 „А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли ві́зьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спа́дщину, то ви принесе́те з неї Господнє прино́шення, — десятину з десятини.

 27 І буде пораховане ваше прино́шення як збіжжя з то́ку, і як по́вня з кадки чави́ла.

 28 Так принесете й ви Господнє прино́шення зо всіх ваших десятин, що ві́зьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє прино́шення священикові Ааронові.

 29 Зо всіх ваших да́рів принесе кожен Господнє прино́шення, зо всього найкращого посвя́чення з нього.

 30 І скажи їм: коли ви бу́дете прино́сити найкраще з нього, то це порахується Леви́там, як урожай то́ку, і як урожай кадки чави́ла.

 31 І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагоро́да для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту.

 32 І ви не понесете через це гріха́, коли будете приносити найкраще з нього, а свя́тощів Ізраїлевих синів не збезче́стите, і не повмираєте“.

Попіл рудої я́лівки й очища́льна вода

19 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

 2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони ві́зьмуть для тебе безвадну руду ялівку, — що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма́.

 3 І дасте її до священика Елеаза́ра, а він виведе її поза та́бір. І заріжуть її перед ним.

 4 І візьме Елеаза́р пальцем своїм її кро́ви, та й покро́пить кров'ю її пе́ред скинії заповіту сім раз.

 5 І спа́литься та я́лівка на його оча́х, — шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спа́литься.

 6 І ві́зьме священик ке́дрове дерево, і ісо́п та че́рвень, та й кине до сере́дини погорі́лища тієї ялівки.

 7 І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім уві́йде до табо́ру. І буде той священик нечистий аж до ве́чора.

 8 А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора.

 9 І збере чистий чоловік по́піл тієї я́лівки, і покладе поза табо́ром в чистому місці, — і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очища́льної води, — це жертва за гріх.

 10 А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для прихо́дька, що мешкає серед них тимчасо́во.

 11 А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла люди́ни, то буде нечистий сім день.

 12 Він очи́ститься тим попелом дня третього та дня сьомого, — і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, — не буде чистий.

 13 Кожен, хто дото́ркується до померлого, до тіла люди́ни, що померла, і не очиститься, — він занечи́стив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очища́льна вода не була покро́плена на нього, — нечистий він буде, нечистість його в ньому.

 14 Оце той зако́н: коли в наметі помре люди́на, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, — буде нечисте сім день.

 15 І кожна відкрита посу́дина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття́, нечиста вона.

 16 А кожен, хто доторкне́ться на поверхні поля до трупа від меча́, або до померлого, або до костей люди́ни, або до гро́бу, — буде нечистий сім день.

 17 І ві́зьмуть для того нечистого — по́роху з погорі́лища жертви за гріх, і наллю́ть на нього живої води до по́суду.

 18 А чистий чоловік ві́зьме ісо́пу, і вмочить у ту воду, та й покро́пить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто дото́ркується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гро́бу.

 19 І покро́пить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, — і стане чистий увечері.

 20 А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечи́стив Господню святиню, — очища́льна вода не була кро́плена на нього, нечистий він.

 21 І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очища́льну воду, випере одежу свою, а хто доторка́ється до очища́льної води, буде нечистий аж до вечора.

 22 А кожен, до кого доторкне́ться нечистий, буде нечистий, а особа, що дото́ркується, буде нечиста аж до вечора“.

Вода зо скелі

20 І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів наро́д у Кадеші. І померла там Марія́м, і була́ там похо́вана.

 2 І не було води для громади, і вони зібра́лися проти Мойсея та проти Аарона.

 3 І сварився той наро́д із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: „О, якби ми повмирали були́, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!

 4 І на́що ви привели́ Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худо́ба наша?

 5 І на́що ви ви́вели нас із Єгипту, щоб приве́сти нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані грана́тове яблуко, і навіть немає напитись води!“

 6 І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попа́дали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм!

 7 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 8 „Візьми же́зло,[22] та збери громаду ти та брат твій Ааро́н, і скажете до тієї скелі на їхніх оча́х, — і вона дасть свою воду. І виведеш для них во́ду з тієї ске́лі, та й напо́їш ту громаду та їхню худо́бу“.

 9 І взяв Мойсей те же́зло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому.

 10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: „Послухайте ж, неслухня́ні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?“

 11 І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два ра́зи, — і вийшло багато води! І пила́ громада та їхня худоба!

 12 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: „За те, що ви не вві́рували в Мене, щоб явилася святість Моя на оча́х Ізраїлевих синів, ви не введе́те цієї громади до кра́ю, що Я дав їм.“

 13 Це вода Меріви,[23] де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

Пригода з едомським царем

 14 І послав Мойсей послів із Каде́шу до царя едо́мського сказати: „Так каже брат твій Ізра́їль: Ти знаєш усю тяготу́, що впала на нас.

 15 І зійшли були наші батьки́ до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато ча́су,[24] а Єгипет чинив зло нам та батька́м нашим.

 16 І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Каде́ші, що при самім кінці твоєї границі.

 17 Нехай же ми пере́йдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не бу́демо пити води з криниці, — ми підемо дорогою царсько́ю, не збо́чимо ні право́руч, ні ліво́руч, аж поки не пере́йдемо границі твоєї“.

 18 І сказав до нього Едо́м: „Ти не пере́йдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти те́бе!“

 19 І сказали йому Ізраїлеві сини: „Ми пі́демо битою дорогою, а якщо бу́демо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, — тільки нехай перейду́ я своїми ногами!“

 20 А той відказав: „Не пере́йдеш!“ І вийшов Едом навпроти нього з числе́нним народом та з сильною рукою.

 21 І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізра́їль збо́чив від нього.

 22 І ру́шили з Каде́шу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори.

Ааронова смерть

 23 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едо́мського кра́ю, говорячи:

 24 „Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні,[25] бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухня́ні наказу Моєму при воді Мері́ви.

 25 Візьми Аарона та сина його Елеаза́ра, та й виведи їх на Гор-го́ру.

 26 І нехай Ааро́н зді́йме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, — і Ааро́н буде за́браний, та й помре там“.

 27 І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-го́ру на оча́х усієї громади.

 28 І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеаза́ра, — і Ааро́н помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеаза́р із гори.

 29 І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Ааро́на ввесь Ізраїлів дім тридцять день.

Мідяни́й змій

21 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

 2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

 3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.[26]

 4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

 5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

 6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів,[27] і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

 7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

 8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

 9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

Великі війни в пустині

 10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

 11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

 12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

 13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

 14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

 15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

 16 А звідти до Бееру[28]. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

 17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

 18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

 19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

 20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

 21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

 22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

 23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

 24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

 25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

 26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

 27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

 28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

 29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

 30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

 31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

 32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

 33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

 34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

 35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Балак і Валаам[29]

22 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.

 2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.

 3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.

 4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.

 5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою,[30] до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.

 6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.

 7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І

 8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.

 9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“

 10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

 11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.

 12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“

 13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.

 14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.

 15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.

 16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

 17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“

 18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

 19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.

 20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.

 21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.

 22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

 23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.

 24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

 25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

 26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.

 27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

 28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

 29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

 30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

 31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

 32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

 33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.

 34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.

 35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.

 36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.

 37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“

 38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.

 39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.

 40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

 41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Благослове́ння й пророцтва Валаамові

23 І сказав Валаам до Бала́ка: „Збудуй мені тут сім же́ртівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів“.

 2 І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику.

 3 І сказав Валаам до Балака: „Стань над своїм цілопа́ленням, а я піду́, — може стрі́ну Господа навпроти себе, і що́ Він об'я́вить мені, я перекажу́ тобі“. І він пішов на лису го́ру.

 4 І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: „Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику“.

 5 І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: „Вернись до Балака, і будеш так промовляти“.

 6 І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, він та всі вельможі моавські.

 7 І він виголосив свою припові́стку проро́чу й сказав: „Із Араму мене припрова́див Валак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!

 8 Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на то́го, що гніву на нього не має Госпо́дь?

 9 Бо я бачу його з вершка скель, і з пагі́рків його оглядаю, — тож наро́д пробуває самітно, а серед людей не рахується.

 10 Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!“

 11 І сказав Балак до Валаама: „Що́ ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагослови́в їх!“

 12 А той відповів та й сказав: „Чи ж не те, що́ Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те́ говорити?“

 13 І сказав до нього Балак: „Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!“

 14 І він узяв його на Седе-Цофім,[31] на верхів'я Пісґі,[32] і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику.

 15 І сказав він до Балака: „Стань тут над своїм цілопа́ленням, а я стріну там Господа“.

 16 І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: „Вернися до Балака, і будеш так промовляти“.

 17 І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: „Що́ ж говорив Господь?“

 18 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „У стань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппо́рів!

 19 Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син лю́дський, щоб Йому жалкува́ти. Чи ж Він був сказав — і не зробить, чи ж Він говорив — та й не виконає?

 20 Оце — я оде́ржав наказа — поблагослови́ти, і поблагослови́в Він, і я того не відверну́!

 21 Не видно стражда́ння між Яковом, і не запримі́тно нещастя в Ізраїлі, — з ним Господь, його Бог, а між ним — голосни́й крик на славу Царя!

 22 Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, — як міць одноро́жця!

 23 Бо нема ворожби́ поміж Яковом, і ча́рів нема між Ізраїлем, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що́ Бог учинив.

 24 Тож устане наро́д, як левиця, і піді́йметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!“

 25 І сказав Балак до Валаама: „Ні проклинати — не проклинай його, ні благословити — не благословляй його!“

 26 І сказав Валаам, і відповів до Балака: „Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що́ буде промовляти Господь, те зроблю́?“

 27 І сказав Балак до Валаама: „Ходи ж, візьму́ тебе ще до іншого місця, — може сподо́бається в Божих оча́х, і ти звідти проклянеш мені його“.

 28 І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що зве́рнений до пустині.

 29 І сказав Валаам до Балака: „Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів“.

 30 І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.

24 І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.

 2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий!

 3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

 4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить виді́ння Всемогу́тнього, що падає він, але очі відкриті йому.

 5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебува́ння твойого, Ізраїлю!

 6 Вони розтягли́ся, немов ті долини, немов ті садки́ понад річкою, вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив, як ке́дри над во́дами!

 7 Вода потече з його відер, а насіння його — над великими во́дами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесе́ться.

 8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потро́щить, а стрі́ли його поламає.

 9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як леви́ця, — хто піді́йме його? Хто благословляє тебе — той благослове́нний, а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“

 10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!

 11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“.

 12 І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланці́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:

 13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити!

 14 А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“.

 15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

 16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить виді́ння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.

 17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа!

 18 І стане Едом за спа́дщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!

 19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста“.

 20 І побачив він Амали́ка, і виголосив свою припові́стку пророчу й сказав: „Початок наро́дів — Амали́к, та загине напри́кінці й він!“

 21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Міцна́ ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо́ своє!

 22 Але ви́гублений буде Каїн, незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“

 23 I він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?

 24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять. Та загине напри́кінці й він!“

 25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою.

Розпуста Ізраїля

25 І осівся Ізра́їль у Шіттімі, і наро́д зачав ходити на розпусту до моавських дочо́к,

 2 а вони заклика́ли народ до жертов їхнім богам, — і народ їв та вклонявся богам їхнім.

 3 І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.

 4 І сказав Господь до Мойсея: „Візьми всіх голів наро́ду, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відве́рнеться палючий Господній гнів від Ізраїля“.

 5 І сказав Мойсей до Ізраїлевих су́ддів: „Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала“.

 6 Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіяні́тянку на оча́х Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.

 7 І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посе́ред громади, і взяв списа́ в свою руку.

 8 І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до сере́дини ме́шкання, та й пробив їх обох — ізра́їльтянина та ту жінку, — аж через її черево. І була́ стримана поразка Ізраїлевих синів.

 9 І померло в поразці двадцять і чотири тисячі.

 10 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

 11 „Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горли́вості.

 12 Тому́ скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир.

 13 І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного свяще́нства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів“.

 14 А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіяні́тянкою, — Зімрі, син Салу, начальник ба́тькового дому Симеона.

 15 І ім'я́ тієї забитої мідіяні́тської жінки — Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.

 16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 17 „Нена́видіти мідіянітів, і бу́дете їх забивати!

 18 Бож вони нена́видять вас у своїх пі́дступах, що зво́дили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіяні́тського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора.

 19 І сталося по пора́зці,

Нови́й перепис військо́вих

26 і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара, сина священика Аарона, говорячи:

 2 „Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до ві́йська в Ізраїлі.

 3 І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степа́х над приєрихонським Йорда́ном, говорячи:

 4Перелічіть від віку двадцяти літ і вище, як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам, що виходили з єгипетського кра́ю“.

 5 Руви́м, перворідний Ізраїлів. Рувимові сини: Ханох — рід Ханохів, від Паллу — рід Паллуїв,

 6 від Хецрона — рід Хецронів, від Кармі — рід Карміїв.

 7 Оце Руви́мові роди. І були їхні перелічені: сорок і три тисячі й сімсот і тридцять.

 8 А сини Паллуєві: Еліяв.

 9 А сини Еліявові: Немуїл, і Датан, і Авірон. Це той Дата́н та Авіро́н, покликані громади, що підбу́рювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді, коли вони підбурювали на Господа.

 10 І відкрила земля свої уста, та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади, коли огонь пожер був двісті і п'ятдеся́т люда, і стали вони за ознаку.

 11 А Кореєві сини не померли.

 12 Сини Симео́нові за їхніми ро́дами: від Немуїла — рід Немуїлів, від Яміна — рід Ямінів, в Яхіна — рід Яхінів,

 13 від Зераха — рід Зерахів, від Саула — рід Саулів.

 14 Оце Симеонові ро́ди, — двадцять і дві тисячі й двісті.

 15 Сини Ґадові за їхніми ро́дами: від Цефона — рід Цефонів, від Хаґґі — рід Хаґґіїв, від Шуні — рід Шуніїв,

 16 від Озні — рід Озніїв, від Ері — рід Еріїв,

 17 від Арода рід Ародів, від Ар'елі — рід Ар'еліїв.

 18 Оце ро́ди Ґадових синів, за їхнім переліченням: сорок тисяч і п'ятсо́т.

 19 Сини Юдині: Ер та Онан; і помер Ер та Онан у ханаанськім Кра́ї.

 20 І були Юдині сини за їхніми ро́дами: від Шели — рід Шелин, від Переца — рід Переців, від Зераха — рід Зерахів.

 21 А Пе́рецеві сини були́: від Хецрона — рід Хецронів, від Хамула — рід Хамулів.

 22 Оце Юдини ро́ди за їхнім переліченням: сімдеся́т і шість тисяч і п'ятсо́т.

 23 Сини Іссаха́рові за їхніми ро́дами: Тола — рід Толин, від Цувви — рід Цуввин,

 24 від Яшува — рід Яшувів, від Шімрона — рід Шімронів.

 25 Оце Іссаха́рові ро́ди за їхнім переліченням: шістдеся́т і чотири тисячі й триста.

 26 Сини Завуло́нові за їхніми ро́дами: від Середа — рід Середів, від Елона — рід Елонів, від Яхлеїла — рід Яхлеїлів.

 27 Оце Завулонові роди за їхнім переліченням: шістдеся́т тисяч і п'ятсо́т.

 28 Сини Йо́сипа за їхніми ро́дами: Манасі́я та Єфре́м.

 29 Сини Манасі́їні: від Махіра — рід Махірів, а Махір породив Ґілеада, від Ґілеада — рід Гілеадів.

 30 Оце Ґілеадові сини́: Єзер — рід Єзерів, від Хелека — рід Хелеків,

 31 і Асріїл — рід Асріїлів, і Шехем — рід Шехемів,

 32 і Шеміда — рід Шемідин, і Хефер — рід Хеферів.

 33 А Целофхад, син Хеферів, не мав синів, а тільки дочо́к. А ймення дочо́к: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца.

 34 Оце ро́ди Манасіїні, а їхні перелічені: п'ятдеся́т і дві тисячі й сімсот.

 35 Оце Єфре́мові сини́ за їхніми ро́дами: від Шутелаха — рід Шутелахів, від Бехера — рід Бехерів, від Тахана — рід Таханів.

 36 А оце Шутелахові сини́: від Ерана — рід Еранів.

 37 Оце ро́ди Єфремових синів за їхнім переліченням: тридцять і дві тисячі і п'ятсот. Оце Йо́сипові сини́ за їхніми ро́дами.

 38 Сини́ Веніями́нові за їхніми ро́дами: від Бели — рід Белин, від Ашбела — рід Ашбелів, від Ахірама — рід Ахірамів,

 39 від Шефуфама — рід Шефуфамів, від Хуфама — рід Хуфамів.

 40 А сини́ Белині були: Ард, і Нааман, від Арда — рід Ардів, від Наамана — рід Нааманів.

 41 Оце Веніями́нові сини́ за їхніми ро́дами, а перелічені їхні: сорок і п'ять тисяч і шістсо́т.

 42 Оце Да́нові сини за їхніми ро́дами: від Шухама — рід Шухамів. Оце Данові ро́ди за їхніми родами.

 43 Всі Шухамові ро́ди за їхнім перелі́ченням: шістдеся́т і чотири тисячі і чоти́риста.

 44 Аси́рові сини́ за їхніми ро́дами: від Їмни — рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії — рід Беріїв.

 45 Сини Берії: від Хевера — рід Хеверів, від Малкіїла — рід Малкіїлів,

 46 а ймення Аси́рової дочки́ Сарах.

 47 Оце ро́ди Аси́рових синів за їхнім переліченням: п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста.

 48 Сини Нефтали́мові за їхніми ро́дами: від Яхцеїла — рід Яхцеїлів, від Ґуні — рід Ґуніїв,

 49 від Єцера — рід Єцерів, від Шіллема — рід Шіллемів.

 50 Оце ро́ди Нефтали́мові за їхніми ро́дами й за їхнім перелі́ченням: сорок і п'ять тисяч і чотириста.

 51 Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсо́т і тридцять.

 52 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

 53 Для цих буде поділений край у спа́док за числом імен.

 54 Числе́нному примно́жиш спа́дщину його, — а малому зме́ншиш спа́док його, кожному за переліченням його буде дана спа́дщина його.

 55 Тільки жеребко́м поділиться землю, — вони будуть володіти за іменами племе́н їхніх батьків.

 56 За жеребком буде поділена спа́дщина його поміж числе́нним та мали́м.

 57 А оце перелічені Левити за їхніми ро́дами: від Ґершона — рід Ґершонів, від Кегата — рід Кегатів, від Мерарі — рід Мераріїв.

 58 Оце роди Леві́єві: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Кореїв, а Кегат породив Амрама.

 59 А ймення Амрамової жінки — Йохевед, дочка́ Левіева, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Марія́м.

 60 І вродилися Ааро́нові Надав, й Авігу, й Елеазар, й Ітамар.

 61 А Надав та Авігу померли, коли вони прино́сили чужий огонь перед Господнє лице.

 62 І були́ їхні перелічені — двадцять і три тисячі, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів, — не да́на бо їм спа́дщина серед Ізраїлевих синів.

 63 Оце перелічені Мойсея та священика Елеаза́ра, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степа́х над приєрихо́нським Йорда́ном.

 64 А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині,

 65 бо Господь був сказав їм: „Конче повмираєте ви на пустині“. І не позостався з них ніхто, крім Кале́ва, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

Постанова про спадщину

27 І прийшли до́чки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного, з ро́дів Манасії, сина Йо́сипового, а оце ймення дочо́к його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца.

 2 І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками, і всією громадою при вході скинії заповіту, говорячи:

 3 „Наш ба́тько помер у пустині, і він не був серед громади змо́вників на Господа в Кореєвій громаді, бо він помер за свій гріх, а синів він не мав.

 4 Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду, що немає в нього сина? Дай же нам володіння серед братів нашого батька!“

 5 І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице.

 6 І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

 7 „Целофхадові до́чки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадко́ве серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька.

 8 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спа́док його перейшо́в дочці його.

 9 А якщо в нього немає дочки́, то дасте спа́дщину його братам його.

 10 А якщо в нього немає братів, то дасте спа́док його братам батька його.

 11 А якщо в його батька немає братів, то дасте спа́дщину його ро́дичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову, як Господь наказав був Мойсеєві“.

Наступник Мойсеїв

 12 І сказав Господь до Мойсея: „Вийди на цю го́ру Аварім, і побач той край, що Я дав Ізра́їлевим синам

 13 І побачиш його, і будеш прилу́чений до своєї рідні і ти, як був прилучений твій брат Ааро́н,

 14 бо ви були неслухня́ні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади, щоб явилася святість Моя через воду на їхніх оча́х“. Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін.

 15 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

 16 „Нехай призна́чить Господь, Бог ду́хів і кожного тіла, чоловіка над громадою,

 17 що вийде перед ними, і що вві́йде перед ними, і що випровадить їх, і що впровадить їх, і не буде Господня громада, як ота́ра, що не має пастуха“.

 18 І сказав Господь до Мойсея: „Візьми собі Ісуса, Нави́нового сина, мужа, що в ньому Дух, і покладе́ш свою ру́ку на нього.

 19 І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх оча́х.

 20 І даси на нього з влади своєї, щоб чула вся громада Ізраїлевих синів.

 21 І стане він перед священиком Елеазаром, і він запитає для нього ви́року урі́му перед Господнім лицем. І за нака́зом його вийдуть, і за нака́зом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада“.

 22 І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І взяв він Ісуса, і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою.

 23 I поклав він руки свої на нього, і заповів йому́, як Господь промовляв через Мойсея.

Постанови про різні жертви

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Накажи Ізраїлевим синам, і скажи їм: Ви будете пильнувати жертву Мою, хліб Мій для огняни́х Моїх же́ртов, пахощі любі Мої, щоб прино́сити Мені означеного ча́су.

 3 І скажи їм: Оце огняна́ жертва, що принесете Господе́ві: безвадні однорічні ягнята, — двоє на день, цілопа́лення за́вжди.

 4 Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш на́двечір.

 5 І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в то́вченій оливі чверть гіна.

 6 Це стале цілопа́лення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна́ жертва для Господа.

 7 А лита жертва його — чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа.

 8 А друге ягня принесеш на́двечір, принесеш як хлі́бну жертву ра́нку й як жертву литу його, — це огняна́ жертва, любі пахощі для Господа.

 9 А суботнього дня — двоє однорічних безвадних ягнят, і дві десяті пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і жертва лита його.

 10 Це суботнє цілопа́лення щосуботи його, — окрім цілопа́лення ста́лого та його литої жертви.

 11 А першого дня ваших місяців принесе́те цілопа́лення для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, і одного барана, однорічні ягнята — сім безвадних,

 12 і три десяті ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го бичка, і дві десяті пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го барана,

 13 і по десятій частині ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го ягняти. Це цілопа́лення, пахощі любі, огняна́ жертва для Господа.

 14 А їхні литі жертви: пів гіна вина буде для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти. Це новомісячне цілопа́лення кожного молодика, для всіх молодиків року.

 15 І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа, крім сталого цілопа́лення, і лита жертва його.

 16 А першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця — Па́сха для Господа.

 17 А п'ятна́дцятого дня того місяця — свято, сім день опрі́сноки їсти.

 18 Першого дня — святі збори, жодного робочого зайня́ття не будете робити.

 19 І принесе́те огняну́ жертву, цілопа́лення для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, і одного барана, і сім однорічних ягнят, — безвадні вони будуть у вас.

 20 А їхня хлібна жертва — пшенична мука, мішана в оливі, принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана.

 21 По десятій частині ефи́ принесеш для одно́го ягняти, так для семи ягнят.

 22 І одного козла жертви за гріх на очи́щення вас,

 23 окрім цілопа́лення ранку, що належить до сталого цілопа́лення, принесе́те оце.

 24 Як оце, бу́дете прино́сити щоденно сім день хліб огняно́ї жертви, любі пахощі для Господа; окрім сталого цілопа́лення буде це принесене, і лита жертва його́.

 25 А сьо́мого дня будуть для вас святі збори, — жодного робочого зайняття не будете робити.

 26 А дня первопло́дів, коли приносите нову́ хлібну жертву для Господа в ваших тижнях, будуть для вас святі збори, — жодного робочого зайня́ття не будете робити.

 27 І принесе́те цілопа́лення на любі пахощі для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, барана одного, сім ягнят однорічних.

 28 А їхня хлі́бна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для одного бичка, дві десяті для одного барана,

 29 по десятій частині ефи для одного ягняти, так для семи ягнят.

 30 Козел один, — на очи́щення вас,

 31 окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете, — вони будуть безвадні у вас, — і їхні литі жертви.

Жертви в свята

29 А сьомого місяця, першого дня місяця — святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день су́рмлення.

 2 І спорядите́ цілопа́лення на пахощі любі для Господа: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічні ягнята, — семеро безвадних.

 3 А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для барана,

 4 і одна десята для одного ягняти, так для семи ягнят,

 5 і один козел, жертва за гріх, на очищення вас,

 6 окрім новомі́сячного цілопа́лення й хлібної його жертви та цілопалення сталого, і хлібної його жертви та їхніх литих же́ртов за їхньою постановою, на любі пахощі, огняна́ жертва для Господа.

 7 А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, — і будете впокоря́ти свої душі, жодного зайняття не будете робити.

 8 І принесете цілопа́лення для Господа, любі пахощі: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічних ягнят — семеро, безвадні будуть у вас.

 9 А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для одного барана,

 10 по десятій для одного ягняти, так для семи ягнят.

 11 Козел один, жертва за гріх, окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопа́лення, і його жертви хлібної та їхніх литих жертов.

 12 А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори, — жодного робочого заняття не будете робити, і будете святкува́ти сім день для Господа.

 13 І принесете цілопа́лення, огняну́ жертву, пахощі любі для Господа: бички, молоде з великої худоби, — трина́дцятеро, барани — два, однорічних ягнят — чотирна́дцятеро, безвадні будуть вони.

 14 А хлібна їхня жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для кожного з тринадцяти́ бичків, дві десяті для одного барана́, для двох баранів,

 15 і по десятій для кожного з чотирнадцяти́ ягнят,

 16 і один козел, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення, його хлібної жертви та його жертви литої.

 17 А другого дня: бички́, молоде з великої худоби, — двана́дцятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні.

 18 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичкі́в, для барані́в і для ягнят — за числом їх, за постановою.

 19 І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення й хлібної його жертви та їхніх литих же́ртов.

 20 А третього дня: бички — одина́дцятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні.

 21 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою.

 22 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення й його хлібної жертви та його литої жертви.

 23 А четвертого дня: бички́ — десятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні.

 24 Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою.

 25 І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви.

 26 А п'ятого дня: бички — дев'ятеро, барани — два, однорічні ягнята — чотирнадцятеро, безвадні.

 27 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою.

 28 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення та його хлібної жертви та його литої жертви.

 29 А шостого дня: бички — восьмеро, барани — двоє, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні.

 30 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх за постановою.

 31 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення його хлібної жертви та його литих жертов.

 32 А сьомого дня: бички́ — семеро, барани — двоє, однорічні ягнята — чотирнадцятеро, безвадні.

 33 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою.

 34 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення його хлібної жертви та його литої жертви.

 35 А восьмого дня буде для вас віддання́ свята, — жодного робочого зайняття не будете робити.

 36 І принесете цілопа́лення, огняну́ жертву, пахощі любі для Господа: бичка́ — одного, барана́ — одного, однорічних ягнят — семеро, безвадні.

 37 Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка, для барана й для ягнят — за числом їх, за постановою.

 38 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви.

 39 Оце принесете для Господа в ваші свята, окрім ваших обітниць та ваших да́рів, для ваших цілопа́лень, і для ваших хлібних же́ртов, і для ваших литих жертов, і для ваших жертов мирних“.

Про обітниці й зароки

30 І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

 2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав:

 3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

 4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості,

 5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́.

 6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй.

 7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою,

 8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́.

 9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй.

 10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній.

 11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою,

 12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й.

 13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй.

 14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її.

 15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

 16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її.

 17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“.

Ви́гублення мідіянітів і поділ здо́бичі

31 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Пімсти́ мідіяні́там за кривду Ізра́їлевих синів, по́тім бу́деш прилу́чений до своєї рідні́“.

 3 І промовив Мойсей до наро́ду, гово́рячи: „Озбройте з-поміж себе людей для ві́йська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пі́мсту на мідіян.

 4 По тисячі з пле́мені зо всіх Ізраїлевих племе́н пошле́те до війська“.

 5 І були призна́чені з Ізраїлевих тисяч — тисяча з племені — дванадцять тисяч узброєних для війська.

 6 I послав їх Мойсей — тисячу з кожного племени — до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий по́суд, і су́рми для су́рмлення в його руці.

 7 I ру́шили війною па Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабива́ли кожного чоловічої статі.

 8 І крім тих забитих, позабивали мідія́нських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, — п 'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем.

 9 І полони́ли Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх діте́й, і всю їхню худобу, і всі їхні стада́ та ввесь їх має́ток пограбува́ли.

 10 А всі їхні міста по їхніх оса́дах та всі їхні оселі попали́ли огнем.

 11 І позабирали вони все захо́плене й усю здо́бич, людей та худобу.

 12 І вони привели́ до Мойсея й до священика Елеаза́ра та до громади Ізраїлевих синів полоне́них і здо́бич, і захо́плене до табо́ру, до моавських степі́в, що над приєрихо́нським Йорда́ном.

 13 І вийшли Мойсей і священик Елеаза́р та всі начальники громади назустріч їм поза та́бір.

 14 І розгнівався Мойсей на військо́вих провідникі́в, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни.

 15 І сказав до них Мойсей: „Чи ви позоставили живими всіх жіно́к?

 16 Тож вони були́ для Ізраїлевих синів — за радою Валаама — причиною на відсту́плення від Господа через Пеора! І була пора́зка в Господній громаді.

 17 А тепер позабивайте кожного хлопця між ді́тьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ло́жі, повбивайте.

 18 А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ло́жа, зоставте живими для себе.

 19 А ви пробудьте поза табо́ром сім день. Кожен, хто забив кого́, і кожен, хто доторкався тру́па, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бра́нці.

 20 І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну́ річ, і все зроблене з кози́ної вовни, і кожну дерев'я́ну річ“.

 21 І сказав священик Елеаза́р во́їнам, що ходили на війну: „Оце постанова зако́ну, що Господь наказав був Мойсеєві:

 22 Тільки золото й срібло, мідь, залізо, ци́ну та олово,

 23 кожну річ, що видержить в огні, перепрова́дите через огонь, — і стане чиста, тільки перше очища́льною водою очи́ститься; а все, що не виде́ржує огню, перепрова́дите через воду.

 24 І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому вві́йдете до табо́ру“.

 25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 26 „Перелічи здо́бич бра́нців між людьми́ й між худобою ти й священик Елеаза́р та голови ба́тьківських домів громади.

 27 І поділиш ту здо́бич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою.

 28 І принесеш дани́ну для Господа від військо́вих, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від люди́ни й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібно́ї.

 29 З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє прино́шення.

 30 А з половини Ізраїлевих синів ві́зьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти — з люди́ни, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібно́ї, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії“.

 31 І зробив Мойсе́й та священик Елеаза́р, як Господь наказав був Мойсе́єві.

 32 І була здо́бич, позостале грабунку, що захопи́ли були́ військо́ві: дрібної худоби — шістсо́т тисяч і сімдеся́т тисяч і п'ять тисяч.

 33 А худоба велика -сімдесят і дві тисячі.

 34 І осли — шістдеся́т і одна тисяча.

 35 А душ лю́дських із жінок, що не пізнали мужеського ло́жа, усіх душ — тридцять і дві тисячі.

 36 І була половина, ча́стка тих, що вхо́дили до війська, число худоби дрібно́ї — триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

 37 І була дани́на для Господа з худоби дрібної, — шість сотень сімдесят і п'ять.

 38 А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня дани́на для Господа — сімдесят і двоє.

 39 А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня дани́на для Господа — шістдеся́т і один.

 40 А душ лю́дських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа — тридцять і дві душі.

 41 І дав Мойсей дани́ну Господнього прино́шення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві.

 42 І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну, —

 43 і була грома́дська половина з дрібної худоби — триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

 44 А худоба велика — тридцять і шість тисяч.

 45 А осли — тридцять тисяч і п'ять сотень.

 46 А лю́дських душ — шістнадцять тисяч, —

 47 і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одно́го з п'ятидесяти з люди́ни та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторо́жу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.

 48, І прийшли до Мойсея старши́ни над тисячами війська, тисячники та сотники,

 49 та й сказали Мойсеєві: „Твої раби перелічили військо́вих, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракува́ло.

 50 І ми прине́сли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжо́к на ноги, і нараме́нник, пе́рстень, сере́жки та наши́йника на очищення наших душ перед Господнім лицем“.

 51 І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зро́блену річ.

 52 І було́ всього золота прино́шення, що прине́сли для Господа, — шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників.

 53 Військо́ві грабува́ли кожен для себе.

 54 І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і вне́сли його до скинії заповіту, — па́м'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем.

Поділ зайорданської землі

32 А в Руви́мових синів та в синів Ґа́дових були́ великі стада́, дуже числе́нні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби.

 2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

 3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, —

 4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“.

 5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“

 6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти?

 7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь?

 8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край.

 9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь.

 10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

 11Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

 12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом.

 13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“.

 14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля.

 15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“.

 16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей,

 17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі.

 18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм.

 19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“.

 20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем,

 21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

 22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем.

 23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

 24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“.

 25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує.

 26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х.

 27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“.

 28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів.

 29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

 30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“.

 31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо.

 32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“.

 33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло.

 34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

 35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

 36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри.

 37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

 38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували.

 39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому.

 40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

 41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села.

 42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах.

Похо́ди Ізраїлевих синів по пустині

33 Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського кра́ю за своїми військо́вими відділами під рукою Мойсея та Аарона.

 2 А Мойсей написав їхні ви́ходи з їхніми похо́дами за Господнім наказом, і оце їхні похо́ди за їхніми ви́ходами.

 3 І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на оча́х усього Єгипту.

 4 А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, — кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди́.

 5 І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборува́ли в Суккоті.

 6 І рушили з Суккоту й таборува́ли в Етамі, що на краю́ пустині.

 7 І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборува́ли перед Міґдолом.

 8 І рушили з-перед Хіроту, і перейшли́ серед моря до пустині, і йшли триде́нною дорогою в Етамській пустині, і таборува́ли в Марі.

 9 І рушили з Мари й увійшли до Еліму, — а в Елімі — дванадцять джере́л води та сімдеся́т пальм, — і таборува́ли там.

 10 І рушили з Еліму й таборува́ли над Червоним морем.

 11 І рушили з-над Червоного моря й таборува́ли в пустині Сін.

 12 І рушили з пустині Сін і таборува́ли в Дофці.

 13 І рушили з Дофки й таборували в Алуші.

 14 І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, — і не було там води на пиття для народу.

 15 І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сіна́й.

 16 І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві.

 17 І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті.

 18 І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі.

 19 І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца.

 20 І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні.

 21 І рушили з Лівни й таборували в Ріссі.

 22 І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті.

 23 І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер.

 24 І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді.

 25 І рушили з Харади й таборували в Макгелоті.

 26 І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті.

 27 І рушили з Тахату й таборували в Тераху.

 28 І рушили з Тераху й таборували в Мітці.

 29 І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні.

 30 І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті.

 31 І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані.

 32 І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду.

 33 І рушили з Хору Гідґаду й таборували в Йотваті.

 34 І рушили з Йотвати й таборували в Авроні.

 35 І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері.

 36 І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборува́ли в пустині Цін, це — Кадеш.

 37 І рушили з Кадешу й таборува́ли на Гор-горі, на краю́ едомської землі.

 38 І зійшов священик Ааро́н на Гор-го́ру з Господнього наказу, та й помер там сорокового року ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю, п'ятого місяця, першого дня місяця.

 39 А Ааро́н був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі.

 40 І почув ханаанеянин, цар Араду, — а він сидів на півдні в краї ханаанськім, — що йдуть Ізраїлеві сини.

 41 І рушили від Гор-гори Й таборува́ли в Цалмоні.

 42 І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні.

 43 І рушили з Пунону й таборували в Овоті.

 44 І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі.

 45 І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду.

 46 І рушили з Дівону Ґаду й таборува́ли в Алмон-Дівлатаймі.

 47 І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборува́ли в гора́х Аварім перед Нево.

 48 І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степа́х.

 49 І таборува́ли вони над Йорда́ном від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в Моавських степа́х.

Божий нака́з про ме́шканців Ханаану

 50 І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихо́нським Йорда́ном, говорячи:

 51 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаа́нського кра́ю,

 52 то проженете всіх ме́шканців того Кра́ю перед собою, і понищите всі їхні зобра́ження, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висо́ти поруйнуєте.

 53 І ви заволодієте тим Кра́єм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність.

 54 І ви заволодієте тим Краєм жеребко́м за вашими родами: числе́нному збі́льшите власність його, а малому зме́ншите власність його, — де вийде йому жеребо́к, туди йому буде, за племенами ваших батьків бу́дете володіти собі.

 55 А якщо ви не виженете ме́шканців того Кра́ю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючка́ми в ваших оча́х та те́рнями в ваших бока́х. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете.

 56 І станеться, — як Я ду́мав був учинити їм, учиню́ те вам“.

Розпо́діл Обіцяного Краю

34 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 2 „Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви вві́йдете до ханаанського кра́ю, — це буде той край, що припаде́ вам у спа́дщині, ханаанський край по границях його.

 3 І буде вам півде́нна сторона́ від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід.

 4 І скерується вам та границя з полу́дня до Маале-Акраббіму, і пере́йде до Ціну, і будуть ви́ходи її з полу́дня до Кадеш-Барнеа. І ви́йде вона до Хацар-Аддару й пере́йде до Ацмону.

 5 І скерується границя з Ацмону до єгипетського пото́ку, і будуть її ви́ходи до моря.

 6 А границя за́хідня, — буде для вас море Велике,[33] це буде для вас за́хідня границя.

 7 А оце буде для вас півні́чна границя: від Великого моря ви́значите собі за границю Гор-го́ру.

 8 Від Гор-гори визначите в на́прямі до Гамату, і будуть ви́ходи границі до Цедаду.

 9 І вийде границя до Зіфрону, і будуть її ви́ходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя.

 10 І визначите собі за границю на схід — від Гацар-Енану до Шефаму.

 11 І зі́йде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зі́йде границя, і ді́йде на беріг Кінеретського[34] моря на схід.

 12 І зі́йде границя до Йорда́ну, і будуть її ви́ходи — море Солоне. Це буде для вас край по його границях навко́ло“.

 13 I Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: „Оце та земля, що ви поділите собі її жеребко́м, що Господь наказав дати дев'яти племена́м і половині племені.

 14 Бо взяли́ пле́м'я Рувимових синів за дома́ми батьків своїх, і пле́м'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина пле́мени Манасіїного взяли́ спа́дщину свою,

 15 два пле́мені й половина племени взяли вже свою спа́дщину з того боку приєрихо́нського Йорда́ну на схід та на пі́вдень.“

 16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 17 „Оце імена́ тих мужів, що поділять для вас той край на спа́док: священик Елеазар та Ісус, син Навинів,

 18 та ві́зьмете по одно́му князеві з племени, щоб поділити той край на власність.

 19 А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени — Калев, син Єфуннеїв;

 20 а для племени Симео́нових синів — Шемуїл, син Аммігудів;

 21 а для племени Веніями́нового — Елідад, син Кіслонів;

 22 для племени Да́нових синів — князь Буккі, син Йоґліїв.

 23 для Йо́сипових синів, для племени синів Манасіїних — князь Ханніїл, син Ефодів;

 24 а для племени Єфре́мових синів — князь Кемуїл, син Шіфтанів;

 25 а для племени Завуло́нових синів — князь Еліцафан, син Парнахів;

 26 а для племени Іссаха́рових синів — князь Палтіїл, син Аззана;

 27 а для племени Аси́рових синів — князь Ахігуд, син Шеломіїв;

 28 а для племени синів Нефтали́мових — князь Педаїл, син Аммігудів.

 29 Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спа́дщину для Ізраїлевих синів.

Міста для Левитів і на сховища

35 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи:

 2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам.

 3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

 4 А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло.

 5 І відміряєте поза містом на схі́дню сторону — дві тисячі лі́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півні́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська.

 6 А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убі́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста.

 7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська.

 8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“.

 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

 10 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю,

 11 то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

 12 І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

 13 А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас.

 14 Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища.

 15 Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невми́сне.

Зако́ни про убійника

 16 А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

 17 А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

 18 Або вдарив його дерев'я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

 19 Месник за кров — він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

 20 А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

 21 або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

 22 А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям,

 23 або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

 24 то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами.

 25 І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою.

 26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був,

 27 і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви!

 28 Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого.

 29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

 30 Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть.

 31 І не ві́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

 32 І не ві́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика.

 33 І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

 34 І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“

Нака́з про Целофхадових дочок

36 І поприхо́дили го́лови ба́тьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йо́сипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князя́ми, го́ловами ба́тьківських домів Ізраїлевих синів,

 2 і сказали: „Господь наказав моєму панові дати жеребком цей край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього нака́за дати спа́док нашого брата Целофхада його до́чкам.

 3 І якщо вони будуть за жінок кому́ з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спа́дщина зо спа́дку наших батьків, і буде до́дане над спа́док тому пле́мені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка́ нашого спа́дку буде відняте.

 4 А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спа́дщина до́дана до спа́дку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спа́дку племени наших батьків“.

 5 І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім нака́зом, говорячи: „Слушно говорить пле́м'я Йо́сипових синів.

 6 Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочо́к, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подо́бається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жіно́к.

 7 І не буде перехо́дити спа́дщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спа́дщини племени своїх батьків.

 8 А кожна дочка́, що пося́де спа́дщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одно́му з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спа́дком батьків своїх.

 9 І не буде перехо́дити спа́док від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спа́дку свого“.

 10 Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові до́чки.

 11 І стали Целофхадові до́чки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жіно́к для синів дядьків своїх.

 12 Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йо́сипового, стали вони за жіно́к, а їхня спа́дщина залиши́лася за пле́менем роду їхнього батька.

 13 Оце за́повіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степа́х над приєрихо́нським Йорда́ном.

  1. Miškan haedut — скинія свідоцтва, церк.-слов. скинія свидѣнія; miškan (ohel) moed — скинія умовлення, чи заповіту.
  2. В ориґіналі avodato — служба його.
  3. Тахашеве — зо шкури морського звіря.
  4. Amen — правдиво, правда, поправді, церк.-слов. аминь (стародавнє аминъ); гебр. emunah — правда.
  5. Nazir — відділений, посвячений, той, хто стримується; церк.-слов. назорей.
  6. Al nefeš met — до душі померлого.
  7. 7,0 7,1 В ориґіналі ve henif — „і буде хитати“.
  8. 8,0 8,1 В ориґіналі tenufah — хитання. 2 М. 38, 24.
  9. Цебто, певне, мале число днів.
  10. В ориґіналі „дути, задмуть“ — це трубити, сурмити; гебр. tak'u.
  11. Тав'ера — згарище, погорілище.
  12. В ориґіналі bedolach — може бделій. Септуаґінта дає криштал. Пор. 1 М. 2. 12.
  13. Ківрот-Гаттаава — гроби пожадання.
  14. Куши́тянка — етіо́плянка, чо́рна, мури́нка.
  15. Гебрейське Jehošua, Егошуя.
  16. Неґев — південний край...
  17. 17,0 17,1 Ешкол — гроно.
  18. „Їхня тінь відійшла від них“, — гебраїзм: вони незабаром погинуть.
  19. В ориґіналі jam Suf — Очеретяного моря, і так завжди зветься це море ; по-грецькому: Червоне.
  20. Millibbi — з мого серця; гебрейське lev серце — це також розум, думка. Див. 1 М. 6. 5.
  21. Шеол, šeolach — до а́ду див. 1 М. 37. 35.
  22. Matteh — палиця, церк.-слов. жезл або жезло.
  23. Меріва — сварка.
  24. „багато днів“ — багато часу.
  25. Jeasef el ammav — нехай прилучиться до своєї рідні (або народу), цебто: нехай помре; пор. 1 М. 15. 15. 25. 8. 35. 29, 49. 33. 4 М. 27. 13, 5 М. 32. 50.
  26. Хорма — закляте, херем.
  27. Гебрейське saraf — палючий, огнистий, звідси отруйний.
  28. Беер — криниця.
  29. Гебрейське Balak, Bil'am, грецьке Βαλακ, Βαλααμ, церковно-слов'янське Вала́къ, Валаа́мъ.
  30. Тут Річка — це Ефрат.
  31. Седе-Цофім — поле вартівників.
  32. Пісґа — верхів'я.
  33. Море Велике — море Середземне.
  34. Море Кінерет — море Генісаретське.