чіп

Матеріал з Вікіджерел
чіп

I. Чіп, чопа́, м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П'яний, як чіп. Ном. № 11740. Ходи́ти до чопа́. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701. 2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п'їл (см. п'їла). Шух. I. 187, 255, 276, 254. 3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. I. 150. См. Снувавка. 4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166. 5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у. 6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у. 7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум. Чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В барилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.

II. Чіп, меж. = Чіпа. Лохв. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924